Перше відчуття після цих слів – страх. Кожен українець відчув, що таке прокидатись від звуку сирен. Зхвачувати тривожний рюкзак та бігти у найближче бомбосховище. Подумки молитись.. Бо не знаєш, куди прилетить наступна ракета.. Ось так і було в родині Герасимових. Щоправда, матусі Ірині, окрім рюкзака, потрібно було збирати двох неповнолітніх дітей.

Тому родина мігрувала в Болгарію на період війни. Вже там зустрілись із нашим хореографом Світланою Заморуєвою. Яка теж була вимушена поїхати з рідного міста.

Настя та Діма Герасимові – старший брат і молодша сестричка. Виховані у творчій танцювальній сім’ї. З дитинства займаються хореографією та акробатикою. Тому без занять не змогли бути навіть у іншій країні.

В холі готелю, де проживає хореограф, почались перші тренування під час війни. А потім і постановка нового сімейного номеру “Different Childhood”. Ідея полягає в тому, щоб показати як сильно відобразилась війна на дітях. Братик ховає сестричку від вибухів. Обіймає…Та захищає собою від жорстокості світу..

“З України ми виїхали лише у спортивному одязі, а із собою прихватили тільки  потрібні документи. Костюми вирішили підібрати серед речей стоку. Світлана Вікторівна вигадала креативне оздоблення танцювального одягу – розмалювати світлими фарбами.  Вийшло дуже стильно!”- розповідає мама Ірина

Із цим номером танцюристи виступи на Міжнародному конкурсі в Болгарії. Та вибороли почесне “срібло”.. Свою постановку, повну емоцій та щирості, обіцяють затанцювати вдруге. Але вже у рідній Вінниці.

Софія Копач