Він так тихенько і помер, скрутившись калачиком у дитячому ліжечку своєї маленької господині, яку, доречі, не забули….
А ще забули маленьке щуренятко і папугу. Мабуть цим велетням також не знайшлось місця.

Як всі ті лишали будуть з цим жити? Як, поясніть мені?

Коли я вивозила родину, то готова була лишатись зі своїми тваринами під кулями, але навіть на одну секунду не зважувала чиє життя дорожче їх чи моє!!!

Як ви всі будете з цим жити люди???
Ви всі, що кинули на довгу і страшну смерть тварин, які вважали вас своєю сім’єю і які абсолютно безпорадні без вас?
Люди як?
Якщо після цього вас так можна назвати….
Біль!

Юлія Петренко