– Не йди так рано, сину мій,
Я ж не натішилась тобою.
– Пробач, щоб відсіч дать пітьмі,
Ставати мушу я до бою.
– Вернись, синочку, я молю
До Богородиці вклоняюсь.
– Не плач, матусю, я тебе люблю.
Прийду. І доспіваю, докохаю.
Я в пекло на землі пішов
За рідний край, бо ворог близько.
За нашу віру, щирість і любов
Господь збирає нас в Небесне Військо.
– Здається в землю я вросту
Біля воріт тебе чекати.
– Поглянь, матусю, я вже тут…
Лечу лелекою до хати.
Анатолій Жучинський
22 століття на вулиці, а в Україні війна, яка принесла Українцям багато біди та багато горя…