Міф «рускіх побєдітєлєй» розвіяно. Ви вже фашисти-рашисти

Я, онука справжніх переможців, ставлю вам цей вирок, жителі рф, як і десятки мільйони українців, чиї діди віддали життя за наше спільне мирне небо! Але ви зрадили це все! Вкрали перемогу у їхніх побратимів, увіткнули ніж в спину їхнім онукам!

І тепер вашими смертоносними ракетами наповнене небо над Україною! І це ви, розв’язали найстрашнішу війну 21 століття!

Та коли ви маршируєте після заподіяного масового садизму в нашій Україні, до цього в інших країнах, ваші діди в могилах перевертаються!

Але правда восторжествує! І вже завтра настане нова ера і новий відлік – ваше марширування увійде в історію як парад рашистів, з свастикою.

І фюрером. Не більше! І ми, люди доброї волі світу та України більше ніколи не віддамо вам нашої спільної перемоги! Бо ви кинули під ноги і розтоптали її. Як і власну гідність проміняли на свастику…

Ще Черчіль пророче сказав, що наступними фашистами стануть антифашисти.

Світ не зумів передбачити! Зате зумів побачили армію масових садистів! За два місяці війни рашизм показав такі звірства, що есесівцям і не снилось.

Як ви там переконували?

«Ми готови за путіним есть говно…» ось і їжте. А ті, хто має совість – плачте від сорому! Кайтесь…

Тільки не водіть більше цих «безсмертних полков».

Бо якщо в когось і був цей реальний дід – фронтовик, то він вже в гробу перевернувся.

Від таких нащадків.

І це мій вирок, вам, реальної внучки діда, героя тієї війни, полеглого смертю хоробрих! І таких похоронок, про братів-Квасюків, Сидора, Сергія і Якова, прийшло в батьківську хату три…на трьох синів і ще зятя Семена.

В їхньої матері одразу розірвалось серце…

Але коли заряджені пропагандистськими лозунгами росіяни шикувались у безсмертні полки, як побєдітєлі, святкувати перемогу, я тільки за те, що українка, ще й клеймо нацистки отримувала. Як і кожен з українців, інших народів! Бо «только они заплатили огромную цену»!

А тепер сповідь «бандеровки», яку ви записали у найбільші вороги:

Але це не до тих, рашистів, хто став гіршим фашистів, а до світу!

Пригадую батька – сироту і бабусю вдову. В нас вся вулиця була вдів. В село батькове прийшло три чоловіки. Дід Ладон без ніг, дід Сергій контужений і поважний офіцер Тихін. Потім таку правду про нього розповіли, що священник хоронити не хотів. А решта – 370 – похоронки!

Ми, переважна більшість украінських дітей, не знали слова дідусь!

Майже всі полягли!

Але моя бабуся – вдова героя продовжувала босою ходити, з радном, на «западну», за 50 км. Вимінювала останнє на муку, щоб діти- сироти героя з голоду не померли. І така сповідь живе чи не в кожній українській хаті!

Бо ж найбільший тягар війни понесла Україна! 10 млн жертв із 20 – всього СРСР. Росії була окупована третя частина, до Москви. А Україна вся!

Але, в час коли украінські вдови дітей не мали чим годувати, «побєдітєлі» вагонами і грузовиками пакували своі московські квартири « трофеями», таким самим змародереним, тільки тоді…

Знаєте, як «вшанували» батька, трьох загиблих синів?

Вони обклали все його збіжжя непосильним податком. Навіть кожне плодове дерево у садку. І ось так, в дні, коли «побєдітєлі» , в основному із заградзагонів, марширували красною площею, дід вирубував в первоцвіті дерева посаджені його синочками. Бо інакше за несплачені податки за садок забрали б хату у сиріт!

Батько полеглих, від цього вимушеного вандалізму, на вимогу «побєдітєлєй », від стресу на другий день осліп.

Ще одну «усердную забору побєдітєлєй», я бачила в селі іншої бабусі. Там вся вулиця була остарбайтерів.

Тобто рабів, відправлених служити Рейху товарняками, як худобу. Приїхали по суті інвалідами – хто після тифу, хто зігнутий вдвоє.

Перебивались з хліба на воду бо на нормальну роботу не брали, були «под окупаціей»….

Не дочекались діди остарбайтерівськоі компенсації за України. Повмирали молодими…

Але мене наче жаром обпекло, коли почитала документ, що могли її отримати ще в 50-ті, як весь світ від Німеччини. Бо в Москві бездарні «побєдітєлі», яких переможена Німеччина обігнала за всіма показниками життя вже через 8 років, відмовились від запропонованих компенсацій остарбайтерам, жаба задавила.

Цинізм зашкалював, цим людям в селі навіть паспорти не видавали, щоб працювали за трудодні!

Треба називати речі своїми іменами.

Просто фашизм і рашизм – однакова людиноненависницька ідеологія.

І, Слава Богу, на цей раз вона буде покарана!

Завтра – ігнором всього світу параду реальних нацистів-фашистів!

А ви, одурманені карликом-фюрером »шагайте»… куди вкаже вам кожен.

Вічна пам’ять ГЕРОЯМ!

Тетяна Редько 

Заслужений журналіст України