Про дорогущий комфорт кремлівського диктатора та його найближчого оточення світ дізнався більше після повномасштабного вторгнення рашистської армії на територію України. Коли почали вводити проти нього санкції.
У “скромняги президента” крім “Ниви” з причепом та поміркованої пенсії виявилось ще стільки всього, що навіть найбільші в світі поціновувачі комфортного життя заклякли.
Розкішні палаци, вілли, автопарки та сотні мільярдів доларів. Достатньо пригадати яхту “Шехерезада”, з якою пов”язують романтичні морські прогулянки диктатора з коханкою. Вартість цієї яхти більше 700 мільйонів доларів. Майже стільки само коштував флагман російського чорноморського флоту “Москва”, який провела “нах….” наша протикорабельна ракета “Нептун”… Куди ще комфортніше?
Слухати те, що розповідають у москві, вже ніхто не хоче, і сприймати всерйоз заяви кремлівських злочинців уже ніхто не збирається. Так, для констатації рашистського божевілля ще переглядають де-які з них.
І в цьому сенсі доволі показовою здалась заява путінського прес-секретаря пескова. Швидше, навіть, не заява, а “пророцтво”, що будь-яка війна закінчується миром, і цей мир буде таким, де наш голос чутимуть, де нам буде комфортно, безпечно існувати, і де ми впевнено стоятимемо на своїх ногах”.
Про те, як до цього “комфортно” жили прості росіяни і хто в цій країні мав голос, в принципі зрозуміло. Так само, як і те, що сьогоднішня росія – це його величність диктатор путін. Він, навіть, розпочинає війну, не попередивши про це держдуму та кабмін.
Він геть керує зараз військовими діями у війні з Україною. Він один – володар рф, вся влада, і “вся політика глави держави в цих умовах користується підтримкою населення”.
Цікаво, що населення під загрозою тюрми навіть боїться цікавитись, а скільки ж коштує диктаторський комфорт у живій силі підданих? Маємо дані на 17. 05. 2022 р.Лише загиблих у цій безпричинній війні вже без сотні двадцять вісім тисяч. Це приблизно, як містечко Козятин на Вінниччині. І це, в основному молоді чоловіки, робочі руки, майбутні батьки. Але вони вже злягли в українській землі за комфорт диктатора.
А скільки скалічених? Щонайменше 80 000, на думку військових експертів. Не важко здогадатися, яким комфортним буде їхнє життя і на яких ногах вони стоятимуть, і хто почує їхній голос. Як це вже було після Афганістану…
Втрати росії за один день війни – майже один трильйон доларів. Це спалена бронетехніка, збиті літаки, гелікоптери, потоплені кораблі, розбиті артсистеми та спалені засоби ППО.
Це ті гроші, які могли б піти на дійсно комфортне життя всіх росіян, але вони йдуть на захист диктатора. В першу чергу від свого народу. Бо реальної загрози кремлівському режиму Україна не створювала. Просто вчергове був потрібен зовнішній ворог.
Але якось так всю цю історію перекрутили рашисти, що тепер уже не зрозуміло з їхньої риторики, хто на кого напав, і з ким росія воює. І, ніби, українці тепер винні, що в московії некомфортно жити. Словом, треба агресивним зеторкам перечитувати Некрасова “Кому на руси жить хорошо?”
Бо “господін пєсков” також охарактеризував ситуацію, в якій опинилася сьогодні Росія, як “ідеальний шторм і момент істини”. Ось тільки про те, що цей шторм безпричинно зносить десятки тисяч людей у одностроях, ламає долі мільйонів цивільних, засмічує землю сотнями тисяч тон смертоносного залізяччя, – не сказав ні слова.
А момент істини дійсно вже наступив рашистський режим заради комфорту вирішив ціною страшенних воєнних злочинів окупувати незалежну державу. Для того, щоб в кінцевому результаті підняти рейтинг диктатора серед свого населення. І забезпечити йому подальше комфортне існування в обкраденій та відсталій від цивілізації, а тепер уже й ізольованій від світу агресивній імперії.
Чи не занадто дорога ціна такого “комфорту”?
Анатолій Петраченко
Просто напомню: сдающиеся сейчас в плен „азовцы“ — это именно те садисты, о которых с ужасом и ненавистью рассказывают жители Мариуполя.
Как выбрасывали людей из квартир, чтобы оборудовать там огневые точки. Как с бессмысленной жестокостью не выпускали из подвалов набрать воды умиравших от жажды.
В один голос жители Мариуполя говорят о том, что ни куском хлеба, ни глотком воды им не помогали — пока не пришли наши.
Как снайперы стреляли в головы детям, выскочившим на улицу — о десятках таких случаев мне рассказал хирург больницы скорой помощи, где в морге лежали эти малыши.
Как ради забавы танки стреляли по людям, по домам. Как за неосторожное слово подросткам заливали рот монтажной пеной. Как бесследно исчезли девушки и женщины. Сотни, тысячи таких историй.