— Я до останнього не вірив у те, що сталося… Хоча, звісно, почуття тривоги було дуже високим. Аналізуючи інформацію про скупчення російської техніки на кордонах з Україною, було відчуття, що це якась військова авантюра…

24 лютого я зі своєю родиною був вдома. Зі Стрижавки бачив, як летять ракети на Калинівський арсенал, як спрацювало наше ППО у Гавришівці.

Увесь цей час ми приймали людей, ночували у підвалах… Несли варту… Волонтерили… Як і всі…

— За цих два місяці суспільство змінилося, як за десятиліття. Які ви бачите трансформації у громаді Вінниччини?

— У першу ніч повномасштабного вторгнення я залишив коментар під дописом президента. Написав: «Ми з Вами, пане президенте, до Перемоги». З цього часу дав слово під час війни не критикувати владу, не робити якихось кроків, що могли б нашкодити політичному керівництву держави.

Переконаний, що під час війни в Україні має залишитися єдина партія — український народ. Лише єднання є запорукою перемоги на усіх фронтах.

А люди наші вміють єднатися у критичних ситуаціях. З перших тижнів повномасштабної війни спостерігаю, як вінничани стали добріші, обіймають один одного, підтримують, волонтерять. У Стрижавці бабуся віддала заощадження, які збирала на смерть, для ЗСУ. А інша старенька роздавала яблука теробороні. Тому я гордий за наших людей! Гордий за Збройні сили! Гордий за молоде покоління українців, які не знають, що таке Радянський Союз, але добре розуміють, що таке незалежність України і зі зброєю в руках готові її захищати.

— А в політиці?

— Уже так, як раніше, не буде… Багато в українському політикумі обнулиться. Цілком очевидно, що політичну еліту України поповнять військові, які зараз захищають Україну.

— То, можливо, на час війни керівництво країною передати саме військовим?

— Якщо ми говоримо про військовий стан, то в законі чітко прописана певна процедура прийняття рішень. Законодавство недосконале, тому тут є певні протиріччя із законом про місцеве самоврядування. Тому схиляюся до думки, що потрібно розмежувати регіони України. Там, де ведуться бойові дії — залишити військовий стан, а в інших можна впроваджувати надзвичайний стан. Це дало б можливість зменшити певні обмеження, пожвавити діяльність бізнесу, реанімувати роботу місцевого самоврядування як такого.

Якщо говорити про мирний час, то військові, звичайно, будуть залучені до органів місцевого самоврядування та виконавчої влади. Але в цілому процесами відбудови, розвитку країни повинні займатися люди, які на цьому більше розуміються.

— Вінниччина — регіон, де не відбуваються військові дії, як тут відновити розвиток, накопичити ресурси, щоб допомогти іншим областям?

— Вінницька область зіштовхнулася з тими ж проблемами, що й більшість регіонів України. Тут потрібно розуміти базові речі. Для того, щоб забезпечити виконання державного бюджету, погасити зобов’язання, які були перед українським урядом, а це не мало не багато — 600 млрд грн на рік, потрібно залучати до бюджету щомісяця не менше 5 млрд доларів. Наші партнери на сьогодні допомагають покрити цей дефіцит. Міністерство фінансів отримує кошти, Національний банк їх викуповує.

Уряд отримує 150 млрд грн на виконання своїх зобов’язань перед військовими, медиками, на соціальну інфраструктуру, транспорт та інше. Ці кошти виходять на ринок, а для того, щоб їх отоварити, потрібна продукція або послуга. Якщо цього не буде — інфляція зашкалюватиме.

Ми можемо тимчасово закрити цю проблему за допомогою імпортних поставок. Через те, що південно-східні промислові регіони зараз розбиті війною, імпортні товари покривають цей дефіцит. Але така ситуація тимчасова. Зараз важливо створити реальні кроки для лібералізації ділової активності.

Так, за статистикою у нас відновили роботу 85% підприємств. Але відновлення – це не значить, що вони працюють, як раніше

Наприклад, «Вінницький олієжиркомбінат», підприємство «Аграна-фрут» запустилися лише на 30%.
Сьогодні регіональні органи влади мають створити середовище для покращення ділової активності. Це має бути масове спрощення будь-яких процедур.

Тому, користуючись нагодою, просив би людей виходити зі своїх гаджетів, з квартир і проявляти ділову активність — відкривати ФОПи, надавати послуги. Тільки так ми можемо відновити країну.

Спілкувалася
Людмила ПОЛІЩУК