Війна нагадує більше «Чорне дзеркало», ніж «Падіння «Чорного яструба». Перенести БК чи принести воду на позицію — потрібно дивитися чи не помітило тебе електронне око. Ворог інколи розважається – міною показує «Ми тебе помітили».
- Дрони і РЕБ. По цих напрямках потрібно нарощувати міць. Основні пошкодження наносить не жива сила, а дистанційно керовані пристрої. Просто стрілкова зброя не вирішує задач.
Зіткнувся з дронами – прожекторами. Тупо керований прожектор, який входить у «зеленку» і відсвітлює позицію. Бачив дрони-камікадзе, які реагують на рух. Підступні. Вибух чути одразу. Двох-трьох секунд звуку «прильоту» немає.
Ворог активно пеленгує радіосигнали. Забудьте про дешеві «мотороли» чи телефони — це локаційна мітка для удару.
- Інформаційний голод. Сім діб ти перебуваєш без зв’язку. Його фізично немає. У такі моменти розумієш користь радянського інституту політрука, хоч переосмисленого. Щоб хтось прийшов на позицію, розповів ситуацію, написав СМС рідним.
- Втрата часу. Особисто я робив замітки за кожним днем. Тому що час стискається.
- Робота адреналіну. Починаєш розуміти святих, які бачили знаки. «Нуль» — це реально територія між смертю та життям. Між світським і святим.
Петро Охотін
