Відбувся Собор Української православної церкви Московського патріархату. У своєму рішенні він заявив, що не згоден із предстоятелем власної церкви патріархом кірілом стосовно його підтримки війни росії з Україною.

Також у рішенні Собору йдеться, що УПЦ діятиме, як самостійна церква. Для цього ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, які свідчать про повну самостійність і незалежність.

Хоча про те, які зміни прийнято, поки не оголошується, проте про від’єднання УПЦ від російської православної церкви в заяві не йдеться.

Відомо, що на Соборі піднімалось питання самостійного мироваріння, обговорювався дозвіл єпархіям самостійно вирішувати питання власного життя в умовах війни, якщо погодження з Синодом неможливе. Також Собор думає про створення закордонних парафій для українських біженців.

Окремо обговорювалось питання об’єднання православних церков.

Собор повторив позицію УПЦ, яка не визнає канонічність Православної церкви України із предстоятелем митрополитом Онуфрієм. По суті УПЦ МП відкинула ідею об’єднання на базі визнаної Вселенським патріархом ПЦУ.

Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:

– припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви.

– усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у “Статуті Православної Церкви України”, є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви.

– вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів.

Схоже, УПЦ, формально відійшовши від московського патріархату, не планує об’єднатися з канонічно визнаною Вселенським Патріархом ПЦУ. І звертатися до нього по визнання тепер уже теж не виходить. Що ж далі?

Василь Головко