Уже перецвітала гречка.
Спросоння сич на сполох бив.
А у долині недалечко
Тихенько воркували голуби.

Сміявся голуб сизокрилий
Красивий дужий, молодий.
Голубка розтривожено частила.
Як, ніби, з ним прощалась назавжди.

Їй марилось, що степ рябів,
Бо попелом його покрило.
І ціла зграя голубів
У тім страшнім вогні згоріла.

А з ними ї її коханий
Не долетів до рідного гнізда…
В долині плакали тумани.
Журилася голубка молода.

Анатолій Жучинський