Хто слідкує за повідомленнями з лінії фронту, знає, що в ці дні у всіх на вустах Сєверодонецьк. Бо саме туди кинули рашисти найбільше своїх підрозділів. Всі знають перехоплені розмови про те, що командування рф особисто путлеру пообіцяло до 10 червня взяти це місто. Чому воно таке важливе і рашисти кладуть там небувалу кількість жертв?

Про це ми говоримо із їхніми побратимами. Ось що розповів Олексій Фурман, керівник Вінницької обласної «Свободи».

– Так, і Петро, і Василь не лише мої однопартійці та депутати місцевих рад від нашої організації. Вони ще і мої друзі. Тому ми постійно на зв’язку.

Всі хлопці, які зараз йдуть на фронт, просяться саме під керівництво комбата Петра Кузика.

Петро до війни вже жив у Києві і там очолює столичну «Свободу». Але народився і виріс у Шаргородському районі.

– Бачте, як воно буває, український народ буквально ще перед війною вибирав якісь аполітичні партії, боявся націоналістів. А тепер саме підрозділи із націоналістів, які є насправді великими патріотами України, відстоюють найгарячіші точки на цій війні.

«Азов», Маріуполь, «Легіон Свободи», Сєверодонецьк.

Тут слід нагадати, що після окупації Луганська саме Сєверодонецьк став столицею неокупованої Донецької області. І зараз рашисти хочуть завоювати два ключових міста української Луганщини — Сєверодонецьк і Лисичанськ, щоб прозвітувати, що вони хоча б у одній області вийшли на територіальні кордони…

Ось уже пів міста захопили рашисти, ось 80 відсотків… Всі українці, неначе цвяхи в серце, забивали цю інформацію на минулому тижні. Готувались, що і Сєверодонецьк буде захоплений. Остерігались оточення, подібного Маріуполю.

Хоча командування та голова Луганської ОВА заспокоювали, що траса Бахмутська вільна, що оточення не буде… Напевно, знали таємницю.

І ось диво! Приємне! «Легіон Свободи» підсилив Інтернаціональний легіон, і наші миттєво пішли у контрнаступ. Виявляється, це був такий план у нашого командування — заманити ворога у місто, оточити і громити.

Ось що розповідають наші  земляки з передової:

– Росіяни воюють так собі. Але в них коньок — артилерія. Вони, перш ніж наступати, змітають міста і села буквально тими «ковровими бомбардуваннями» з повітря та артилерією. І це забирає дуже багато наших життів. А ми так не можемо. Бо вони, як правило, розміщують свої артпідрозділи біля мирних людей, а то й прикриваються ними, беруть і виставляють живий щит із мирних жителів…

Ось так вони змели Рубіжне. Було місто – і немає міста, лише руїни. І під ними поховані місцеві жителі, які, до речі, знаєте чому в переважній більшості не виїхали? Бо чекали «руского міра».

Дочекались, як він їх похоронив під руїнами. Навіть корегувальників, які наводили рашистів на наших, не пожалів…

Із Сєверодонецька евакуйовано 80% мешканців. А 20, що залишились, в переважній більшості чекають ворога.

– Ось і тут ми говоримо, а я бачу за 200 метрів корегувальника, який наводить вже в Сєверодонецьку на наших вогонь.., — ділиться Василь.

Як відомо, коли верстався номер газети, вже 80 відсотків території Сєверодонецка наші військові підрозділи звільнили. І навіть ліквідували командуючого цим напрямком наступу генерала Кутузова…

Одним словом — був Кутузов і немає Кутузова — це вже 11-й командир армії рашистів, який пішов до Кобзона. Вслід за Москвою. Фатальні події. Фатальні знаки.

Перемоги нам усім! А нашим воїнам бажаємо повернутись живими і здоровими і жити довго і щасливо під мирним небом та святкувати Перемогу України разом із родинами і народом України.

Тетяна РЕДЬКО