– Всім привіт. Дякую за підтримку! Пишу раз, щоб не повторяти усім.

Так, дійсно, близько 10 години ранку 3 червня я попав під мінометний обстріл, 2 воронки з лівої сторони за 30-50 см. від ніг, лежав у засідці. О 10:20 наклавши джгути, викликав підмогу і готувався до евакуації. Зняв бронижелет, обдивився обстановку. Автомат лежавший біля лівої ноги, був у правій стороні на кущах без ременя, відлетів на метр від мене. Скоріш за все, він і врятував ліву ногу.

Прийшли хлопці, один відніс мене в безпечніше місце за 20-30 метрів. Якесь обезболююче в рот лийнув, бо не було шприца, сушило страшно. Другий побіг за підмогою. Добре, що знайшли, бо мого місця знаходження ніхто не знав. Бо о 3:40 почав працювати танк по нашій базі, я і вийшов шукати ближчу позицію для виконання завдання.

Коли згодом прибіг медик, відрізав сухожилля, яке тримало праву ступню, вона була вже понівечена. Зліпивши якість псевдо носилки, почалась евакуація. Добре, що водій ближче під’їхав, то хлопці пронесли мене максимум 200 м. (до бази десь 600).

На кузові пікапа літав, як віник, але це все я знав, тому байдуже, головне що довезли.

У лікарні Березенговатого зробили першу операцію, в цей же день перевезли до Нового Буга у польовий госпіталь.

4 червня мене привезли в Одесу. Оперували вдруге. Я був при свідомості, довго достали осколки.

Як висновок у мене контузія, дуже погано чую на обидва вуха. Ліва нога ціла, має 8 дірок – від 0.5 до 1.5 см. + 4 штирі з правої сторони. Права – ампутована нижче коліна, тобто більша частина на місці. Знаходжусь у госпіталі Одеса, у Вінницю поки не хочу.

Прохання до мене не звонити, пишіть по ділу, тяжко мені поки що, пройде кантузія буде легше.

Земляки щиро бажають Івану одужання і чекають вдома.