Просить в цей і наступні дні всіх друзів, земляків, українців та світ допомагати нашим воїнам, визволяти полонених.

Ось як вона це коментує:

– Сьогодні я зустріла ще один рік свого життя…. Ніколи й гадки не мала, що зі сльозами на очах зустріну цей день, який завжди вважала святом… Одна істота в людській подобі 24 лютого перевернула все моє життя з ніг на голову, змінила все: погляди, мрії, бажання..
Дорогі друзі та знайомі, дякую за вітання, але, вибачте, не можу на них усіх відповісти, поставтеся з розумінням до цього. Свято у мене буде тоді, коли наш Саня та усі його друзі повернуться додому!

Проте, користуючись нагодою, хочу попросити у вас подарунки у грошовому еквіваленті, які будуть передані на потреби, задля нашої перемоги. Прийму їх з вдячністю!!
Хто хоче зробити свій внесок у перемогу, пишіть в приват.

Думаємо ви розумієте, що відчувають матері, батьки, дружини, діти тих хто зараз в полоні. Тому підтримаймо Ірину і всіх матерів.

Тетяна Квасюк