Останні тижні багато спілкуюсь з людьми, що знайшли прихисток у Вінниці.

Запитую чим їх дивує та чіпляє наше місто. Хочу поділитись з вами відповідями.

Найчастіше люди вражені кількістю зелені в місті: сквери, парки, просто галявини, Вишенське озеро, Лісопарк, лікарня Ющенка. Навіть центр – теж із деревами.

Один боєць із Миколаєва казав, що ходить до нашого парку дивитись на дуби, вражений, що серед міста вони ростуть такі великі й старі.

Ще момент – компактність. Можна пішки пройтись з роботи-додому. Ну й стосовно громадського транспорту – він ходить справді про графіку й на нього можна розраховувати.

Практично всі звертають увагу на доглянутість міста: в нас чисто, в квітах, охайно. Люди чемні та привітні. Як сказала пара з Миколаєва: видно, що Вінницю люблять.

Був один відгук сестер з Харкова, що мене вразив. (Бо якось сприймаю це наче належне).

Вона каже – у вас так птахи співають! Всюди! Не тільки у парках чи лісі. А навіть просто у місті. Я бачила їх по-дитячому захоплені очі від того, як вони розповідали про спів пташок.

Ще один боєць зі Знам’янки був в шоці, що дуби у Вінниці мають імена та охоронний статус. Казав повернеться додому після війни і теж буде клопотати аби там так зробили.

А ще вражають наші дворики. Багато хто порівнює з одеськими. Та коли я кажу що Вінниця старша за Одесу на чотири сотні років – люди в шоці.

Люблю своє місто та щаслива бути амбасадоркою Вінниці!

Людмила Паламарчук