– На наші позиції в Пісках прибилася вівчарка. Розмальована вандалами, голодна, контужена. В її втомлених очах згасало життя… Бійці ділилися з нею своїми пайками, дбали про неї. Назвали її Алісою, тому що вона майже не чула і весь час перебувала в своєму світі тиші, в світі своїх переживань, як Аліса в країні чудес.

Кожен раз, коли приїжджала машина в Піски, вона забігала до неї, як розуміла, що це єдиний шлях втекти з місця війни туди де немає пострілів, вибухів і болючих спогадів про пережите…

Вивезти її змогли не відразу, то машина була завантажена повністю, то смерділо розлитої соляркою, то обстріл був дуже сильний… Але її вивезли в безпечне місце. З її хутра зрізали образливий напис, її викупали і відігріли…

Вона вірно ходила поруч зі своїми рятівниками,  поправилася і в неї з’явився блиск в очах.

Українські воїни уже вісім років переконують світ, що вони воюють з нелюдами, яким не шкода ні беззахисних тварин, ні дітей, ні жінок, ні стариків…