Вони просто в якомусь нелюдському угарі підштовхують оскаженілих від ненависті зомбікацапів радуватись, коли українські батьки плачуть над своїми убитими дітьми.

Командування Повітряних сил ЗСУ спростувало фейки Росії про ракетний удар по Будинку офіцерів у Вінниці, внаслідок якого 14 липня загинуло 23 цивільних, серед яких троє – діти. А ще 200 постраждалих звернулися до лікарів. Серед поранених четверо у вкрай важкому стані і ще троє дітей. Досі не ідентифіковані всі тіла і не з’ясовано місцезнаходження всіх зниклих безвісти.

Господи, це ж якими треба бути нелюдами, щоб запустити на центр тилового міста таку страшну зброю, після вибуху якої водночас постраждало стільки безневинних мирних людей, житлових та офісних приміщень. Тільки від слів “не ідентифікували всі тіла” стає моторошно. А як тим тілам було в цьому рашистському пеклі? А як тепер родичам загиблих слухати ще й цинічні вигадки інформаційних кілерів, виродків-пропагандистів, про “успішні прильоти по військових об”єктах “нациків”?

Хіба піддається здоровому глузду ця підступна маячня, яку вони запустили в ефір після чергового злочину проти людяності, відібравши життя безневинних дорослих та дітей? Почитайте, що ці нелюди вигадували, щоб виправдати свою воєнну агресію. Це рядки із повідомлення командування повітряних сил ЗСУ: “Одразу ж після вибухів пропагандисти заявили про знищення групи націоналістів у Будинку офіцерів, згодом була заява про знищений там склад боєприпасів. Вже сьогодні міноборони країни-окупантки заявляє про знищення керівного складу Повітряних Сил… “.

Залишається тепер лише з’ясувати, хто з цих трьох безневинно убієних діток був командувачем, а хто його заступниками. Можливо найголовнішим військовим генералом був восьмирічний Кирилко, який вибрався живим з тимчасово окупованого Херсона, приїхав до бабусі у Вінницю і заживо згорів у автівці після вибуху рашистської ракети? Не виключено, що здичавілі від ненависті росіянці повірять симонянсоловйовим, що командувачкою була чотирирічна сонячна Ліза, яка загинула у дитячому візочку від смертоносних осколків. Вона також хотіла сховатися від рашистської навали і з мамою перебралася до мирної Вінниці з-під Києва. Але руський мір знайшов її і тут. А який високий командний пост займав семирічний Максимко, що приїхав до Вінниці на медичне обстеження з теплицького села, і разом зі своєю мамою загинув від російського “Калібра”?

Жоден із загиблих та поранених від вибуху російських ракет у Вінниці не мав ніякого відношення до армії. Загинули цивільні люди: лікарі, банкірша, звукорежисер, таксисти, пацієнти медцентру, невпізнані досі перехожі… А де-які вже й не будуть впізнані, бо їхні тіла просто розчинилися у вогні…

А хто ж розповість зазомбованим росіянам, що Будинок офіцерів у Вінниці, в який влучили ворожі ракети, де-юре належав Повітряним силам, а де-факто був міським культурним закладом, де проводилися найбільші концерти українських, а раніше і російських зірок, працювали десятки дитячих гуртків, спілок та громадських організацій, де були студії звукозапису, кафе та відділення “Приватбанку”. І, що саме в день підступного ракетного удару в Будинку офіцерів мала виступати українська співачка “Роксолана”. Тож не виключено, що єдиною реальною метою терористичного удару по Вінниці було знищення мирних людей лише тому, що вони українці. Може, ракетний удар планувався по концертній залі, яка вміщає близько тисячі глядачів.

Вони вже не повірять в те, що ціллю випущених з Чорного моря крилатих “Калібрів” став також мирний медичний центр “Нейромед”, будинок побуту та пологовий, студентські гуртожитки, РАЦС… Всього більше п’ятидесяти приміщень, в більшості багатоквартирні житлові будинки. Частина з яких уже не придатна для проживання та експлуатації…

А, найболючіше, те, що “типу, православні християни”, якими себе називають схиблені на війні рашисти, будуть виставляти злісні пости про те, що “так вам і треба” і про “неймовірне задоволення від картинки, коли українці плачуть над своїми вбитими дітьми”.

Вони не православні, вони ніколи не вірили в Ісуса. Їхній бог – агресія, цинізм, брехня і ненависть. Іхній бог – це військовий злочинець путін та його поплічник кривавий піп кирило. Іхня віра – це міжнародний терор і геноцид не лише української нації, а всього цивілізованого світу, який не хоче жити ненавистю та страхом за правилами цього мордорського багна.

Страшного смертоносного багна, де, навіть знані своєю ворожістю до України фсбешники запитують один у одного: “А для чого було по Вінниці запускати такі дорогущі ракети? Що ми ставили собі за мету? Чого ми добилися у воєнному плані? Нічого…” Хто ж керує цією кремлівською ненавистю до українців? Хто управляє цією божевільною “спецоперацією”, яка остаточно, у всіх своїх проявах стала некерованим процесом, направленим лише на знищення сусідньої суверенної країни та вільного древнього народу?

Хіба після цього росія, як держава-міжнародний терорист, має право на існування?

Анатолій Петраченко