Втім, як розповіли нам волонтери та воїни, причиною цього кроку стали борги перед… побратимами. Більш того, у аферу ледь не потрапили і родини загиблих, яким в останній момент відклали передачу коштів. Проте бійці Вінниччини не так обурюються через гроші, як через те, що їх зрадила людина, з якою пройшли найзапекліші бої і ділили на всіх буханку хліба…

– Свого часу демобілізовані та учасники АТО у міської влади Вінниці «вибили» гаражний кооператив у кінці Старого міста. Дали нам землю під 375 гаражів. Документи, як завжди, хлопці робили дуже довго. Один із атовців на ім’я Ігор сказав, що займатиметься будівництвом сам. Підрахував витрати. Вийшло в середньому 1200-1400 доларів. Сім’ям загиблих та інвалідів першої та другої групи мали будувати гараж вдвічі дешевше. Люди погодились, адже своя людина, гріх не дати заробити. Кошти здало близько 90 осіб.

Та, на жаль, не було контролю, бо ми довіряли. Саме через це Ігор розпорядився ними не за призначенням. За чутками, гроші йшли на казино, євробляхи, пиятику та вечірки, – каже боєць АТО із Вінниці, який просить не називати імені. – Демобілізовані і ті, що ще на війні, стали допитуватись, яка ж доля грошей. Коператив відхрестився. Почали виловлювати того Ігоря. Пояснювали, що не можна так ставитись до побратимів. Казали, якщо він потрапив у погану компанію чи липову організацію, допоможемо. Жодних погроз із нашого боку не було. Але побратим не хотів спілкуватись.

Пояснював, що це його проблеми. І якщо треба буде — продасть хату тещі на П’ятничанах. Але хто буде у пенсіонерки забирати дім? Зрештою, Ігор пообіцяв, що поверне гроші через три тижні. Але за тиждень ми дізнались, що він повішався. В нього залишилось двоє дітей та дружина. У зв’язку з тим, що я гарантував своїм побратимам, що вони отримають гаражі і вони передали кошти Ігорю, то тепер доведеться розраховуватись мені зі своєї кишені.  Але не так боляче через кошти, а те, що серед наших атовців трапляються такі люди… Та й людське життя не коштує тих 50-70 тисяч доларів.