І це починаючи від медиків «швидкої» й до лікарів у тих закладах де лікуються поранені. Ми працювали в режимі non stop.
Я зі своїми колегами, щоденно були в лікарнях і тримали руку на пульсі. Ми знаємо історію кожного потерпілого.
На жаль, нам не вдалося зберегти життя усіх …
Опікове відділення лікарні Пирогова, куди доставляли пацієнтів з найважчими ступенями опіків, стало для мене другим робочим місцем.
Міська лікарня ШМД прийняла найбільше поранених. Дякую колегам за злагодженість та професіоналізм!
Завдяки співпраці з МОЗ та львівськими колегами нам вдалося 6 найважчих пацієнтів транспортувати до опікових центрів Польщі та Німеччини.
А ще дякую усім волонтерам, благодійним та державним організаціям, друзям, які телефонували, писали і готові були надавати необхідну допомогу. За перших годин після ударів рашистськими ракетами десятки дзвінків, смс з пропозиціями допомоги для поранених. Без такої допомоги медикам було б набагато важче!
Колись згодом можливо зможу розповісти, як це, коли десятки дзвінків з проханням допомогти в пошуку тих, хто не виходить на зв’язок. Коли опускаються руки від розпачу або тремтять від люті до ворога.
Трішки видихаємо і працюємо до нашої Перемоги! Все буде Україна!
Тетяна Бондаренко
