До цього його підрозділ проходив вишкіл і виконував завдання командування в тилу. Тепер – дорога на фронт. Ось що Роман Ковальський повідомляє землякам:

– Ми їдемо на війну Страху немає, є жага помсти за вбитих дітей Вінниці, молодих жінок, друзів та всю Україну.

Бо ще пів року тому моє найкомфортніше місто нині знову перетворилось в мішень для російських вбивць… І після цих рік крові та спаленої площі перед «Ювілейним» ми маємо лише одне бажання — помсти! Де нас чекатиме на побачення ця війна – вже не важливо, бо лінія фронту — це одна суцільна нитка надії та боротьби за нашу Незалежність! Бо жодних ілюзій у нас вже давно бракує…

Нам потрібна лише сучасна зброя і ваша віра в українську армію… Решту ми зробимо самі. Бо це море сліз, біди та горя може подолати лише віра в Перемогу та власні сили. Дякую, що вірите в нас…

Вже завтра маємо міцно обійнятись і ствердно сказати рідним: — Я повернусь…

Ми добре розуміємо, що повернуться із битви не всі… Бо наша кров і наші життя — це та сама ціна помсти за пошматовану Вінницю та всю країну… Не треба сліз, квітів та розпачу, бо ми самі обрали цей шлях воїнів. Помоліться за кожного содата, захисницю та волонтера на передовій. Та міцно обійміть дітей, заради яких ми йдемо в бій. Все буде Україна! Я вас всіх люблю…

Від редакції.

Шановні читачі, після перемоги ви ще почитаєте прекрасні публікації та журналістські розслідуваня нашого талановитого колеги. Чекаємо! Обіцяємо так само незламно тримати інформаційний фронт. Сподіваємось, ви допоможе нам, найкращі наші читачі. З любов’ю до України. Слава ЗСУ! Любимо кожного! Повертайтесь живими і з перемогою.