Ось якими враженнями вона ділиться:
– Що там наші каштани, які ми з вами і з Євгеній Головчук садили у парку Дружби народів? Ростуть? – запитав Іван з 3-го батальйону 110 бригади.
– Ростуть. Позавчора там були з дитиною. Чекають вас з Перемогою.
– Ну, й добре. Скоро повернемось, вони виростуть і будемо каштани жарити.
– Обов’язково. А поки ми вам тут трохи привезли підтримки з Вінниці, щоб ви тут кацапню жарили))
***
– Хлопці, що вам привезти наступного разу? – питаємо ми у 38 батальйону 110-ки, після того як розвантажили їм допомогу.
– Самі приїжджайте. Ми просто вас раді бачити. Нам просто важливо знати, що ми потрібні, про нас не забувають і пам’ятають.
– Це само собою))) Але ви подумайте і напишіть, що треба))
***
Хлопці з 1-го мінометного 110-ки до нас виїхали прямо з поля бою. Ми навіть вже й не надіялись іх побачити. Але щасливі були, що хлопцям вдалося вирватись на декілька хвилин.
Їм ми передали автівку, на яку нафандрейзила Сініцька Тетяна і яку ми викупили у Польщі і доставили вже нашим захисникам.
– Класна така машинка… аж шкода її. Але поїде вже воювати прямо зараз.
– Ну, ви десь по дорозі все-таки вигрузіть допомогу, яка в машинці))) Принтер, сітки, їжа, гігієна, вода Барчанка. А ще тут вам дівчата смаколиків напекли і передали. А ще діти для вас тут малюнки малювали.
– Так, і вінницькі діти. І украінські діти, які зараз у Литві, і литовські.
– А де малюнки? Покажіть!
І на хвилинку мені здалось, що хлопці, як вдома побували.
***
2-га мінометна 110-ки до нас виїхати не змогла. Тому для них ми залишили три принтери (дякуємо, хто долучився до пожертви принтеру – Оксана Бесараб та ремонтів трьох інших – Vitaliy Sapozhnik), папір до принтерів, домкрат, ключі до авто, насос, трос (дякуємо Martynas Stropa), сітки, які якраз за день до того привіз з Литви Мартінас від Фонду Saugus prieglobstis LT, ще гігієну, трохи смаколиків…
***
– Ну, як машинка, яку ми вам передали пару тижнів тому? – питаємо хлопців з 119 батальйону 111 бригади.
– Машинка вже воює під Краматорськом. Те, що треба.
– Ну, й добре) Ми тут вам ще трохи привезли те, що ви замовляли.
З-поміж смаколиків, гігієни та води передали хлопцям трохи шкарпеток, трусів (це те, що на передовій завжди потрібно), спальники, індивідуальні аптечки і ящик медикаментів, які замовляли хлопці.
***
На завершення.
Поїздка на передову – це не просто 2 дні і понад 1500 км.
Це тижні збору і закупівель напередодні. Це сортування і пакування.
Це поїздки за кордон до партнерів за необхідним.
Це закордонні партнери, з якими ти на зв’язку і які намагаються зібрати допомогу у себе на Батьківщині для українських військових.
Це украінці, які печуть смаколики для своїх захисників.
Це – дітки, які малюють картинки з сердечками для ЗСУ і хто може – пише, що вони люблять, чекають і вірять у своіх Героїв.
Це люди, які жертвують кошти на паливо на дорогу, щоб доставити допомогу на передову.
Це хлопці на блок-постах у Донецькій області, які дякують за волонтерство.
Люди, ми вас любимо!!!!
І дякуємо, що ми з вами – єдина велика армія, разом з нашими захисниками!
Кожного разу хлопці просять дякувати усім, хто про них пам’ятає і допомагає.
Тому від наших захисників і від нас усіх – ДЯКУЄМО вам Люди!!!!
І окремо від команди Соціальна перспектива Olivija Anaškinaitė
Fundacja “Europejska Rodzina” за постійну підтримку і допомогу!
Андрій Власенко
