Оленівка – Норильськ прочитайте скільки тут спільного!

Чи знаєте ви, з чого розпочалось повстання у зонах СРСР, в якому взяло участь 40000 політв’язнів?

Пропаганда імперії зла зробила все, щоб ми не знали цієї великої правди про силу духу українців!

…Тоді табірна адміністрація нацьковувала блатних росіян на українських патріотів. З кожним новим етапом пускала чутки серед кримінальників-росіян, що «бандерівці» ідуть їх вирізати, як у Варфоломіївську ніч.

Тому українських політичних гнобили з особливою жорстокістю як адміністрація, так і блатні зони — росіяни, спеціально нацьковані адміністрацією. Але вони чинили мужній спротив.

В один із таборів суворого краю привезли красиву українку. Наглядачка повідомила блатному смотрящему урці, що привезли дуже гарну «бандерівку». І вони, мовляв, знають, що треба з нею зробити. Дівчина була дійсно дуже красивою і незайманою. Її спіймали блатні і притягли до смотрящого зони. Він почав її гвалтувати. У неї було заховане лезо, і вона порізала собі груди і себе всю, омила ворога кров’ю, щоб не віддатись…

Її забрали в тюремний лазарет. Але як тільки випустили — ті самі блатні знову її упіймали. Знову спроба зґвалтування, і знову дівчина себе порізала. Хотіла до смерті, але лезо вирвали в неї з рук.

Блатна шваль організованих росіян таки добилась свого. Вони виловили дівчину і зґвалтували по колу. А потім вивели у табірний двір і обмастили її дьогтем та посипали пір’ям, розірвавши спеціально заготовлену подушку.

Ця публічна наруга мала продемонструвати зневагу до всіх українських в’язнів — «бандерівців»!

Всі бараки бачили це і кусали губи від безсилля. Раптом клич:

– Брати! Над нашою кров’ю знущаються!

І одночасно обурені побаченим в’язні почали ламати все на своєму шляху. На голови блатних та вертухаїв летіли ліжка, виламані двері… Для того, щоб блатні росіяни мали перевагу в зоні, їм адміністрація навіть негласно ножі видала. Але вони їм мало помагали.

Блатні росіяни запопадливо бігли до вертухаїв і викрикували, що вони з ними… Щоб «спасалі, потому что іх убівают «бандеровци». Але всю цю шваль змітало море незламних українців.

…З того часу нічого не змінилось. Вертухаї і їхні нащадки продовжували нацьковувати всяку російську наволоч на українських патріотів, лякали їх розправою «бандеровцев». Не було у пропаганді СРСР, а потім рф страшнішого міфу аніж за українських бандеровцев!

І так само вся мерзота в перші дні війни, нацькована Вертухаєм, шукала в перші ж дні окупації безневинних і беззахисних українок — дівчаток, дівчат і жінок. І, принижуючи, ґвалтувала.

Досі перед очима фотофакт однієї зі справ, які підуть в Гаагу. На знімку довгокоса юна красуня, яку взвод рашистів-нелюдів силою одягнув у вкрадену десь вишиванку і гвалтував… А потім її застрелили…

– Брати! Нашу кров проливають, — вигукнули тоді тисячі в’язнів, вивісили червоно-чорні прапори і з лозунгами «Воля або смерть» з голими руками пішли на озброєну до зубів машину смерті! Але яку мали силу духу і змусили почути їх!

А тепер знай, вся наволоч: нас, українців, нащадків тих патріотів — десятки мільйонів! І в кожного в душі той лозунг! Воля або смерть! Але на цей раз буде наша Воля, а ваша Смерть! Чекайте, ми прийдемо! І не одні! Повірте, таких, як ми, «кровників» вистачає!

Тоді українців в Норильському повстанні підтримали 80 політв’язнів різних національностей. Найбільше — прибалти!

І лише серед сук, які допомагали, як могли, адміністрації, була російська нечисть…

А ви кажете — історія не повторюється! Повторюється! Просто фінали різні.

Відтоді, як доля розпорядилась так, що я стала норильською невісткою — я перерила чимало літератури, щоб дослідити Норильський спротив. Бо ж було повне мовчання. Моїм чоловіком став один із родини 30 мільйонів репресованих і закинутих у ту вічну мерзлоту. Але ми зробили все, щоб ніколи наше родинне зерно не проростало в краї вертухаів!

Слава Богу! Україні! ЗСУ! Вічна пам’ять героям!

Тетяна Редько