Шановна редакціє!
18 вересня цього року нашу сім’ю спіткала велика біда. Біля податкової служби двох моїх синів збив п’яний водій, порушивши правила дорожнього руху на незареєстрованій машині з польськими номерами. Проявивши боягузтво, нелюдяність, він втік з місця ДТП, залишивши у важкому стані дітей. Завдячуючи вінницьким байкерам, які це бачили, викликали «швидку допомогу», спіймали п’яного водія і надали грамотну долікарську допомогу, без якої потерпілі не дожили би до приїзду лікарів. Незважаючи на це, винні в аварії до цих пір навіть не вибачились.
Та мова не про них, Бог їм суддя. Я хочу розповісти зовсім про інших, порядних людей, людей ВЕЛИКОЇ ДУШІ, які допомогли і допомагають нашій сім’ї професіональною, матеріальною, моральною підтримкою. З Новим роком і Різдвом Христовим хочу привітати цих ЛЮДЕЙ, побажати їм щастя, Божої благодаті, сонця, тепла, любові і благополуччя. Дякую байкерам, які стільки нам допомогли, 2-м бригадам «швидкої допомоги», які вчасно (за 8-10 хв.) прибули на місце ДТП. Щиро вдячна лікарям МЛ ШМД за високий професіоналізм, щире серце, лікарям від Бога – головному лікарю Фоміну Олександру Олександровичу, завідуючому відділенням політравм і хірургії Малику Леоніду Михайловичу, лікарям Зозулі Олександру Миколайовичу, Вознюку Олегу Віталійовичу, проф. Жуку Петру Михайловичу, завідуючому травпунктом Куленку Ігорю Віталійовичу, завідуючому відділенням реанімації Стурсаєву Юрію Євгенійовичу і лікуючому лікарю Зведенюк Юлії Олександрівні, завідуючому відділенням нейрохірургії Обертинському Віталію Антоновичу, лікарю Російчуку Олександру Володимировичу, Цупію Миколі Михайловичу, Максимову Валентину Володимировичу, старшим медсестрам, медсестрам, молодшим медсестрам, буфетницям цих відділень, головному лікарю ЦП МСД №3 Малик Тетяні Анатоліївні і колективу, викладачам та студентам ВНТУ, колективу ДНЗ №31, колективу педіатричного відділення №1 МЛЦМ та Д, моїм сусідам, особисто Кожухівському Олександру Миколайовичу, Сухецькій Олені Миколаївні, нашій хрещеній мамі Орловській Тетяні Іванівні і всім небайдужим людям, які у важку годину були з нами.
З повагою,
сім’я Гончаруків
