Ось у мене рік почався з прикрих спостережень. Як годиться, різдвяний час я вирішив провести зі своїми батьками. Вони проживають у невеличкому селі на півдні Вінницької області. Село не таке вже й “забите”, однак і цивілізованим його язик не повертається назвати. На щастя, люди тут ще не забули традицій своїх предків, тому 7 січня я і мої батьки з нетерпінням чекали колядників. Наша хата стоїть майже в центрі села. Тому запаслися цукерками і печивом, заздалегідь розміняли гроші на дрібні, святковий стіл не прибирали, чекали на близьких приятелів, може, зайдуть колядувати.
І люди таки приходили й співали. Вертепів не було, загалом групи по кілька осіб. Діти самі по собі, дорослі теж із дорослими. Та десь після десятої години вечора я почув за вхідними дверима нерозбірливий гамір, потім занадто наполегливий стук. Відчинив, а на порозі — шестеро п’яних підлітків, які не те що колядувати не могли, вони ледве на ногах стояли. І це діти років по 14-15! Звісно, я спробував відправити їх по домах. Та хіба вони могли мене почути? Горлопанили щось, розмахували пустими пакетами і трималися один за одного, щоб не впасти. Мене це дуже розізлило, тому довелося криком випровадити їх з-під хати. Куди вони потім пішли, не знаю. Тоді це не цікавило мене.
Та ви тільки подумайте: у чи не найбільш святковий і святий час у році діти замість того, щоб проводити Різдво з сім’єю чи нести радість колядою іншим людям, десь понапивалися! Яким чином вони дістали алкоголь – мені не відомо. Зрештою, в селі це не така вже й проблема. Могли винести щось зі своєї хати чи купили в магазині, це ж ніхто не контролює. Ще гірше, якщо їх хтось із дорослих пригостив, таке теж дуже ймовірно.
Завжди страшно споглядати подібні речі. Дитячий алкоголізм у сільських місцевостях, та й у містах – не рідкість. Що там і говорити, коли самі дорослі напиваються до такого стану, що нічого людського за п’яними фізіономіями вже не побачиш. Ще й сміють потім вештатися попід хати з надією на те, що хтось їх пригостить іще однією чарчиною. Найстрашніше побачити це все у Різдвяний вечір. Про яке свято, про які моральні цінності й про яку культуру можна говорити в цьому випадку?
На цьому наше свято закінчилося. Цим для мене з батьками, напевно, й закінчилися всі новорічні свята. Кажуть, як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш. Та не дай Бог!
Тимофій, вінничанин
