Ніч проти 29 липня стала однією з найтемніших сторінок цієї війни – у колонії на території окупованої Оленівки загинули щонайменше 53 українські полонені, захисники Маріуполя.
Відео з випаленого бараку, опубліковане пропагандистами, викликало невимовний біль і жах.
Оборонці міста, які виходили із заводу “Азовсталь” під гарантії безпеки від ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), опинилися в пастці окупантів. Як припускають в полку “Азов”, окупанти працювали по бараку “Шмелями”.
За версією української розвідки, так окупанти намагалися приховати сліди тортур над українськими військовими.
Росія вкотре підтвердила свій, поки що неофіційний статус держави-терористки. ООН і МКЧХ – свою неспроможність у роботі з цією державою.
Найбільше болю 29 липня принесло родинам захисників Маріуполя – людям, які пережили участь своїх синів і чоловіків у тяжких боях за місто та завод, довелося пережити ще й Оленівку.
Офіційних списків загиблих досі немає.
Зараз ООН та Червоний Хрест зняли з себе відповідальність за евакуацію із заводу “Азовсталь”: вони апелюють до того, що не підписували жодних документів, у яких було сказано, що вони взяли на себе гарантію безпеки. Інше питання – чи потрібно було ООН ті папери взагалі підписувати, якщо вони й так відповідають за безпеку у світі?
І ООН, і Червоний Хрест мають виконувати свою місію.
Про це наголосив Президент під час зустрічі із генсеком ООН.
За власними даними «33-го» в полоні в Оленівці знаходиться 6-ро вінничан та жителів області.
Це нацгвардійці, морські піхотинці та бійці батальйону «Азов», прикордонники та медики.
Ось що повідомила мама одного із полонених морпіхів:
– Сьогодні відбулася зустріч із однією зі структур, які займаються нашою проблемою. Нічого не почули нового та втішного, переливання з пустого в порожнє.. Почули лише усіма заїжджену фразу, що ми робимо все можливе…
Ще й дізналася сьогодні, що на фронті загинув батько Саніного товариша, який в полоні. Уявіть, що коїться в душі та який настрій..
Андрій Власенко