Ніч проти 29 липня стала однією з найтемніших сторінок цієї війни – у колонії на території окупованої Оленівки загинули щонайменше 53 українські полонені, захисники Маріуполя.

Відео з випаленого бараку, опубліковане пропагандистами, викликало невимовний біль і жах.

Оборонці міста, які виходили із заводу “Азовсталь” під гарантії безпеки від ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), опинилися в пастці окупантів. Як припускають в полку “Азов”, окупанти працювали по бараку “Шмелями”.

За версією української розвідки, так окупанти намагалися приховати сліди тортур над українськими військовими.

Росія вкотре підтвердила свій, поки що неофіційний статус держави-терористки. ООН і МКЧХ – свою неспроможність у роботі з цією державою.

Найбільше болю 29 липня принесло родинам захисників Маріуполя – людям, які пережили участь своїх синів і чоловіків у тяжких боях за місто та завод, довелося пережити ще й Оленівку.

Офіційних списків загиблих досі немає.

Зараз ООН та Червоний Хрест зняли з себе відповідальність за евакуацію із заводу “Азовсталь”: вони апелюють до того, що не підписували жодних документів, у яких було сказано, що вони взяли на себе гарантію безпеки. Інше питання – чи потрібно було ООН ті папери взагалі підписувати, якщо вони й так відповідають за безпеку у світі?

І ООН, і Червоний Хрест мають виконувати свою місію.

Про це наголосив Президент під час зустрічі із генсеком ООН.

За власними даними «33-го» в полоні в Оленівці знаходиться 6-ро вінничан та жителів області.

Це нацгвардійці, морські піхотинці та бійці батальйону «Азов», прикордонники та медики.

Ось що повідомила мама одного із полонених морпіхів:

– Сьогодні відбулася зустріч із однією зі структур, які займаються нашою проблемою. Нічого не почули нового та втішного, переливання з пустого в порожнє.. Почули лише усіма  заїжджену фразу, що  ми робимо все можливе…

Ще й дізналася сьогодні,  що на фронті загинув батько Саніного товариша, який в полоні.  Уявіть, що коїться в душі та який настрій..

Андрій Власенко