Для росіян, особливо старшого віку, це тепер мало не нав’язлива ідея….

Маніакальна – в путіна! І всіх його кремлівських старців!

І  ця страшна війна з ріками крові і смертоносним вогнем з неба по Україні, ракові утворення сепарреспублік ОРДЛО, в Молдові, Грузії, Азербайджані, Чечня і ті войовничі заклики «забирати манатки» Європі з країн колись Варшавського договору – це потуги «помьота» всесильного КДБ відродити ту імперію. Виправити «помилку» Горбачова.

Я із СРСР. Який слід в моєму серці залишив цей розвал?

Коли Горбачов увірвався в наше життя своєю «Перестройкою», в мене народився син. Ми назвали його в честь діда. Але він став Михайлом Сергійовичем. Як Горбачов.

А це тоді було  дуже популярним трендом.

Ми ще не знали, що це були останні два роки СРСР…

Всюди лунало «перестройка»! Знаєте, це скоріше всього була не перебудова, а прозріння!

Нам, ось таким зазомбованих як тепер росіяни(  вони – вдруге!), відкривались очі на те, що було до нас.

Бо ж виховували як примар – героїчне минуле, світле завтра і все… Батьки, діди, знали якусь правду, бо були свідками страшних голодоморів, репресій… але були «німі і глухі», щоб вберегти нас від «антирадянщини» і ще гіршого «клейма ворога народу», яке світило реальною статтею.

Знаєте скільки давали за вбивство головорізам в СРСР? 16-ть років. А «політіческім» – 25!

СРСР  побив рекорд по чергах! Я не уявляла життя без черг! І за милом, і за м’ясом, і за ковбасою ( правда дешевою), навіть за туалетним папером! А що вже казати за імпорт.

Все було дефіцитом!

Вінниччина тоді була областю де було в людей найбільше грошей на ощадкнигах в СРСР. Але рублів повно, а купити за них геть нічого! Хоча машинобудівна промисловість була другою в Європі!

Ви можете уявити, що черги за «Жигулями», «Москвичами», «Волгами» і «Запорожцями» тривали все життя? За меблями – десятки років!

Пусті полиці! Ми таких не бачимо навіть зараз, у війну в магазинах!

І пепсі, кола – наддефіцитна мрія?

Я пам’ятаю як батьки раділи, коли брата заперли служити в армію у ВВ,  у вічну архангельську мерзлоту, бо ж слава Богу, що не Афганістан!

Туди такі ж старці, але брежнєвські ввели радянські війська і вчинили переворот, вбивши президента. На його місце поставили маріонетку Кармаля. Щоб ви розуміли, все як було задумано Путлером з взяттям Києва тепер.

Наші ровесники стали по неволі тим гарматним м’ясом, як тепер росвійська. Зрозуміло, що першими кинули ПрикВО, українців. Але хлопці вважали себе «інтернаціоналістами», а не окупантами. Ну як росіяни тепер…

Що таке Горбачов? Для мене прозріння! Бо саме за нього ми могли прочитати, хоча й у саміздаті «Архіпелах ГУЛАГ». І зрозуміти масштаби злочинів СРСР. Побачити карту таборів «політіческих», де сиділо чи не половина країни за весь час СРСР. І більше 100 мільйонів закатованих!

Уявляєте?  Так, за віру, мову  і «інакомисліє»…

Ми вже цього не застали. Але першим моїм журналістським розслідуванням була вчителька із «жовтою справкою», яку директор і вище в освіті «заперли в дурку» лише за те, що сміла сказати правду про поголовні вечірні школи із і фабульними учнями. Щоб показати, що СРСР найрозумніша країна.

І зробити «дурним» навіть в пізній країні рад було як раз плюнути…

В школах вчили, що найщасливіші і найбагатші ми – а решта світу – загниває! А пролетарі стогнуть і чекають коли ми їх визволимо по всій планері! І ми вірили, бо побувати за кордоном не мали можливості. Може один на 100000 це міг і то  у складі делегації і під наглядом всевидячого кегебістського ока!

Нас не мали права хрестити батьки – бо це мракобісся!  За похід до церкви і колядки – карали в школі.

Якщо коротко, то ми були зомбі. Як тепер росіяни. Заражені ідеєю побудови комунізму в усьому світі. Щоправда,  те «світле завтра» і у себе не виходило побудувати жодному поколінню.

І ось хлинуло те горбачовське прозріння. Важке! Страшне! Воно полилось із правдою, яку відкрили нам про наше минуле!

Господи, яка ж це була гірка  правда!

Що ми не «щастлівая страна», а імперія зла із сатанистським оскалом!

Що ми нащадки катів і жертв! Що наше украінське коріння вирубували мільйонами голодоморами, репресіями, безглуздими війнами…

Ми читали і пізнавали цю правду «в запой», гірку, разючу, страшну! Мені її з головою вистачило, щоб зненавидіти цю імперію!

Тому робила все і роблю, щоб моя країна Україна,  мій народ, моя родина ніколи більше не повернулись в СРСР. Тюрму народів! Тому до Горбачова може бути тисяча претензій. Але я вдячна йому за  одне – розвал СРСР.

Хтось каже – треба було удосконалити, а не розвалити! Ну, як Китай!

А ви хотіли б жити з ось тими «браттями», що посунули з «наобятной», в одній хаті?! Я ні!

Прощай Горбачов! І епоха!

Спасибі, що дав можливість пізнати правду! Мабуть найстрашнішу в житті! Але правду про самих себе, своє коріння і свою країну!

Як бачите, часом розвал – подвиг! Бо ми зрозуміли, завдяки Горбачову, як жити не треба!

І мені найболючіше знаєте що? Що в рф, вже пізнавши всю ницість цієї імперії, бо пізнати правду було досить часу, вони знову хочуть цього повернення! А значить виправдовують ті найстрашніші звірства на  землі, вчинені саме там, за майже 100 років  в СРСР.

І тому просте запитання – це безпросвітня тупість? Чи страшна аморальність?!

Тетяна Редько