У голову б’є все нова і нова цифра долара, євро, що росте… Бізнес малий та середній, прибутки людей падають, як карткові будиночки, і в народу вже від гніву безвиході стискається серце…

А чому б йому не рости, коли люди вже не знають, плакати чи сміятись від чергового «явленія» голови Нацбанку, на якій, як сказала б моя бабуся, клейма немає де ставити, і що вона робила – вже ходять легенди світом. Коли реально досягненнями Майдану скористались наші латифундисти (читай — олігархи в агросекторі) і шурують мільйони тонн квотного зерна за ті самі євро в Європу, залишаючи обібрані до нитки зубожілі села, розбиті дороги їхніми багатотонниками, отруєне гербіцидами довкілля, замиливши очі мізерним паєм…

– Як добре, подивіться, Україна зібрала все нові й нові мільярди тонн зерна – яка радість, – кажуть нам. Та тільки що від тієї радості перепадає простому українцю? Давайте проаналізуємо.

А перепадає сумна перспектива – якщо все так буде, як тепер, і землею України заволодіють латифундисти (люди, які орендують 30000 га і більше землі), поспішать всі ці зернові, а не перероблену продукцію вивезти за кордон, то в Україні зайвими стануть щонайменше 20 млн людей! Добре, якщо буде де працювати 15 млн. Песимісти навіть кажуть – 10 млн. Ви уявляєте цей колапс? Саме тому так бояться латифундистів цивілізовані країни і роблять все, щоб стимулювати фермерство. Тому існують обмеження, наприклад, у Франції — лише 150 га землі видають в оренду фермеру. В кожному з районів Вінниччини 40000 га приблизно посівних, в усій Україні – 41772 тис. га сільгоспугідь (це з Кримом), 32 500 тис. га посівних площ.

Зараз, коли латифундії вже сформувались і так лобіюють закон про продаж землі, в сільському господарстві України задіяно лише 6,5 млн людей. І це лише початок. Вам не здаються страшними ці цифри для України, де сільське населення переважає міське? Чи не є ці цифри вироком для України?

Скажу без перебільшення: якщо так буде далі – це буде узаконене рабство, де вже за шматок хліба чи похльобку шукатиме людина в селі заробітку, особливо та, що не встигла взяти тих обіцяних 2 га землі. Але на неї вже мають пожиттєво розраховувати всі діти, онуки, правнуки родини… Порахуйте, скільки мізерних соток це буде…

І лише якщо ми зробимо ставку на фермерів і дамо їм 150 га в руки, які приблизно оброблятимуть 4 людини, ми зможемо забезпечити роботою в кращому випадку 24 млн 720 людей. І навіть така перспектива – не ідеальна. Тому потрібно тут, у нас, переробити цю сільгосппродукцію, щоб постачати світу готовий товар.

– Тепер для латифундистів (читай – сільгосполігархів) в Україні наступив рай, – скажуть вам експерти, бо завдяки Майдану Європа відкрила їм пільгові ринки, до влади прийшли їхні лобісти, їхня ж голова НБУ піднімає для них дорогий долар, ось вони і спішать експортувати зернові до Європи… А на тих, хто робив цей Майдан, їм наплювати. А може, навіть є бажання винищити – щоб не горланили далі…

Є проста статистика: на 1 гривню сировини, яку б переробили в Україні, перепало б 3 чи навіть 5, як, наприклад, у будівництві. Отож, якби ми керувались цими простими показниками, Україна б не йшла у прірву безробіття.

Щось винаходити тут зовсім не треба – просто керуватись інтересами держави і знати, що ти маєш служити народу, яким вибраний. Давайте подивимось, як вийшла з економічного занепаду сіл Португалія. Про це вам скаже кожен заробітчанин, який там побував чи працює. Урядом було розроблено програму, за якою до праці пропонувалось залучити кожного сільського жителя, сім’ї. Для цього за кожне вирощене і здане порося, теля, кролика чи курку держава почала виплачувати одразу таку ж суму дотації. Скоро в сім’ях, які потерпали від безробіття, утворились міні-ферми. Люди ставали на ноги, мали копійку, треба було систематично працювати, отож часу на горілку не залишалось, села не спивались, а будували нові будинки і приміщення для бізнесу. Щоправда, там латифундистів немає. А може, хтось із заробітчан бачив багато латифундистів у Польщі?

А що ми бачимо у нас? Дотації не дають народу, фермерам, а тим самим латифундистам, бо їм, виявляється, ще мало. Ми з якогось дива стимулюємо те, що може завтра реально вбити Україну. Хто лише не звертав увагу на багатомільйонні дотації, надані Косюку, який і прибутку мав 8 мільярдів.

То для чого йому ще ті дотації?

І це в час війни та біди, коли беремо кредити, бо країна близька до дефолту! Коли на армію не вистачає…То це продумана політика чи геноцид власного народу?

Це треба виправляти негайно і не йти цим убивчим шляхом для українського народу, коли десятки мільйонів українців, селян і цілих сіл завтра завдяки латифундіям стануть зайвими в своїй країні. А ми не зупиняємо це явище, а ще й дотуємо.

Зрозуміло, що зараз латифундисти сильні, як ніколи. Їх лише на Вінниччині діє 7 відомих родин, а у них ще є цілі команди підлеглих. Найбільші агрохолдинги, що належать відомим усім нам політикам та бізнесменам, орендують 605000 га, 430000 га, 370000 га в Україні. І це лише 3 перших місця. Повний список 100 найбільших латифундистів України можна переглянути в Інтернеті чи на сайті нашого видання.

І саме в аграрній Вінниччині, інших областях, як і себе, будуть пропихати будь-якою ціною в нардепи, депутати всіх рівнів сільгосполігархи, бо вони та їхні клерки мають там утвердити одне – зібрати в їхні руки якомога більше землі і голосувати за потрібні закони. Як ви думаєте, із тих дотаційних мільярдів, надприбутків через таку політику можна кинути вам як кістку навіть мільярд, щоб навішати «золоту лапшу на вуха» перед виборами? І потім загребти найбільше багатство України – її землю — 69% загальної площі держави. Вінниччини – 86 %.

А ви купуйтесь! Але знайте: завтра ваші діти, онуки чи правнуки обов’язково потраплять у списки тих зайвих мільйонів в Україні.

Отож, якщо десь поряд із вами пахне Латифундією, втікайте. Бо Латифундія – це Україна, але лише із 10 млн населення. Решта 20-30 млн – зайві в своїй державі.

Чи не будете ви серед них?

Заслужений журналіст України,
депутат Вінницької облради