Юристи всього світу шукають відповідь на питанням організації правосуддя як над солдатами, так і над найвищим керівництвом росії.
Як притягти до відповідальності російських воєнних злочинців, що грабують, вбивають та гвалтують українців – зрозуміло. Українські правоохоронці вже зафіксували майже 34 тисячі воєнних злочинів. Деякі злочинці вже отримали вироки українських судів. А от як покарати тих, хто віддавав злочинні накази – питання більш складне. Інформатор розбирався, яким чином Україна розраховує притягти до відповідальності путіна, його оточення та безпосередніх виконавців злочинних наказів.
Організатори – окремо, виконавці – окремо
Наша національна правова система створена під мирну ситуацію. Тоді як в умовах широкомасштабної війни йдеться не лише про величезний масив злодіянь, а й про геть інші види злочинів.
«Це зовсім інше право, інша правова база, інші патерни розслідування», – наголосила в коментарі «Інформатору» Анна Вишнякова, юристка-аналітикиня у сфері міжнародного гуманітарного права (Ukrainian Legal Advisory Group).
І національна судово-правова система жодної країни не в змозі самостійно справитися з завданням розслідувати, довести до суду та покарати всіх воєнних злочинців. До того ж, це можливо тільки по відношенню до безпосередніх виконавців злочинів. Що стосується військово-політичного командування країни-агресора, тобто big fish, то це зазвичай «клієнти» Міжнародного кримінального суду. І хоча Офіс Генерального прокуратура ретельно складає список фігурантів «магістральної» справи щодо агресії рф проти України (в ньому вже 624 російських міністрів, депутатів, військовослужбовців та кремлівських пропагандистів), перед українським судом вони не постануть.
Але ж рядовий бурят сам війну не організує. Тож, кажучи про агресію, ми говоримо про створення та підтримку самої ситуації. Юридичною мовою це називається jus ad bellum. А правовий режим, який застосовується у ситуації конфлікту, називається jus in bello. І тут вже йдеться про воєнні злочини, тобто злочини, що порушують закони та звичаї війни.
Визначення воєнних злочинів передбачені національним законодавством – Кримінальним кодексом України (глава ХХ), і міжнародними актами – Римським статутом, Женевськими конвенціями 1949 року та ін.
Ось їхній далеко не вичерпний перелік:
- поранення чи вбивство цивільних осіб;
- катування, фізичне насилля, згвалтування, нелюдське поводження чи позбавлення волі;
- насилля щодо медичного персоналу;
- використання цивільних для прикриття військових (живі щити);
- депортації та незаконне переміщення населення;
- примушування громадян до участі у військових діях проти власної держави;
- пошкодження або знищення цивільної інфраструктури, а також пограбування цивільного населення;
- знищення культурних та освітніх закладів;
- пошкодження/знищення культових споруд (храмів, мечетей, синагог тощо);
- відмова чи позбавлення доступу до медичної допомоги;
- умисне нанесення ударів по персоналу, транспорту, обладненню пов’язаному з наданням гуманітарної допомоги.
Важливо розуміти: той факт, що злочин був скоєний особою за наказом уряду або начальника (чи то військового, чи цивільного), не звільняє її від кримінальної відповідальності.
Оскільки Україна не ратифікувала Римський статут, яким регламентується діяльність Міжнародного кримінального суду, у багатьох юристів були сумніви щодо того, чи має МКС юрисдикцію розслідувати злочини, вчинені російською стороною на території нашої держави. Однак ще у 2015 р. Верховна Рада України своєю заявою визнала юрисдикцію МКС, тим самим надавши згоду на розслідування злочинів окупантів на українській території. Правда, це не стосується злочинів агресії, для розслідування яких обидві сторони конфлікту мають бути членами МКС, у той час, як рф відкликала свій підпис під ратифікацією Римського статуту. Але ж, у МКС залишається ще три види злочинів, за якими він може притягнути до відповідальності вище керівництво рф – воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.
«Безумовно, довести вину окремого військового у вчиненні воєнного злочину набагато простіше, ніж довести вину цілого ланцюга осіб на чолі з президентом країни-агресора, що наказували вчиняти звірства в Україні або не завадили цьому. Крім того, може бути нелегко отримати докази безпосередньої причетності путіна, включаючи свідчення осіб, які можуть бути залякані або якось мотивовані не свідчити проти нього», – висловлює застереження адвокат компанії «Integrites, ЮФ» Дарина Васильєва. Водночас, вважає вона, та обставина, що чотири десятки країн світу на чолі з Великобританією офіційно підтримують розслідування Міжнародним кримінальним судом злочинів, скоєних очільником кремля, дає підстави для оптимістичних прогнозів. «Сподіваємось, МКС таки вдасться зібрати беззаперечні докази причетності винних осіб і винести їм вироки», – каже Васильєва.
Інша справа, що навіть якщо МКС визнає вину головного режисера війни в України та видасть ордер на його арешт, далі почнеться непростий квест під назвою «Достав Путіна до Гааги». Він бути оголошений у міжнародний розшук і його зможуть заарештувати лише,якщо він опиниться на території будь-якої зі 123-х країн-підписантів Римського статуту.
І хоча те, що очільник рф наважиться покинути росію, здається сьогодні малоймовірним, існують й інші сценарії позитивного розвитку подій.
«Якщо раніше я була завзятим песимістом щодо можливості всадити Путіна на лаву підсудних в МКС, то зараз в мене з’явився певний оптимізм. Це відбулося після історії з колишнім президентом Судану Омаром Аль-Баширом. Його МКС звинуватив у геноциді, воєнних злочинах і злочинах проти людяності під час військового конфлікту у провінції Дарфур, де, за оцінками ООН, у період з 2003 по 2006 роки загинуло 300 тисяч чоловік. Ордери на арешт Аль-Башира МКС видав у 2009-му та 2010 році. І ось нещодавно, після державного перевороту в Судані, уряд країни видав екс-президента Гаазі», – розповідає Анна Вишнякова.
Правовий ленд-ліз
У системі міжнародної кримінальної юстиції є ще один механізм притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Його назва – універсальна юрисдикція.
Багато країн країн світу можуть вести розслідувати міжнародних злочинів, які відбувались не за участю їхніх громадян і не на їхній території, зважаючи на те, що такі злочини є надзвичайно серйозною загрозою для світової безпеки. Вони запровадили механізм універсальної юрисдикції, тобто імплементували у національне законодавство норми міжнародного кримінального і гуманітарного права, зокрема Женевські конвенції, для притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини.
У квітні 2022 року ПАРЄ ухвалила резолюцію, в якій з поміж іншого закликала держави використовувати універсальну юрисдикцію для переслідування ймовірних злочинців у контексті збройної агресії РФ проти України. І багато країн вже відгукнулись на заклик, виявивши готовність підставити плече Україні у цьому питанні. Серед них Іспанія, яка розпочала розслідування злочину агресії з боку РФ, Швеція, яка вже активно працює з постраждалими та свідками воєнних злочинів в Україні, а також Франція, Литва та Канада. Крім цього, Україна, Литва та Польща створили Спільну слідчу групу, до якої нещодавно приєднались Естонія, Латвія і Словаччина, а також МКС.
Перевага цього механізму розслідування тяжких міжнародних злочинів в тому, що національні правоохоронно-судові системи більш мобільні і працюють швидше, аніж той же Міжнародний карний суд. Тож, і результатів від них можна очікувати скоріше.
На думку фахівців з міжнародного карного права, всі перелічені механізми для покарання тих, хто скоїв та продовжує скоювати воєнні злочини в Україні, мають бути задіяні разом та в комплексі, взаємодоповнюючи один одного. Також до цього переліку можна буде додати спеціальний трибунал щодо розслідування російських злочинів в Україні, створення якого планує українська влада. Прообразом його може слугувати Нюрнберзький трибунал чи Токійський, чи Югославський.
Чому це важливо?
Однією з причин сьогоднішніх трагічних подій в Україні є безкарність. Росія не відповіла за злочини, скоєні нею у попередні 30 років, починаючи з військових конфліктів у Чечні, Грузії, Сирії та закінчуючи окупацією Криму і частини Донбасу. А світова система безпеки виявилася неспроможною запобігти найбільшій війні в Європі з часів II Світової війни. Тож, сьогодні у світу залишився останній шанс довести, що існуючий правопорядок і міжнародне правосуддя життєздатні, встановити історичну справедливість, реалізувати право жертв на правду і, зрештою, домогтися виплат репарацій. А це можливо шляхом притягнення до відповідальності усіх винних у злочинах, що відбуваються під час російсько-української війни, та їхнього невідворотнього покарання.
Раніше Інформатор повідомляв, що в Україні почав працювати сайт, на який українців просять надсилати свідчення та докази про антилюдську поведінку російських військових.
Ольга Чорна
