Самоврядування – річ, звичайно, хороша і сучасна. Але за однієї ніби й не дуже важливої обставини.

Сучасною має бути свідомість кожного жите­ля громади і особливо її кері­вників. А ще має бути сучас­ною відповідальність за май­бутнє громади, а відтак і всієї України. Бо якось несподівано самоврядування зробило бага­тьох голів громад головними в державі посадовцями. Із міністерськими зарплатами у час війни і необмеженими повноваженнями, на які навіть на впливають правоохоронні орга­ни. До свідомості та відповідальності яких також виникають пи­тання в умовах само­врядності.

Проста ситуація, яких, на жаль, зараз у Вінницькій області до­статньо. В Городківці є два дитячих садочки.

Один із них, “Буратіно”, – новий типовий садочок, яких, певно, і у Вінниці небагато. Інший перероблений з колишньої панської хати. Без належних умов перебування там дітей. Хоча, можливо, для сільської місцевості це зійшло б. І ось постало питання, що в бюджеті громади не вистачає грошей на утримання двох дитячих уста­нов. Яку ж залишити? Очевид­но, що всі плюси на боці “Буратіно”: комфортне приміщення, просторі ігрові кімнати, спальні, сучасні санвузли, спеціально обладнана кухня. Більше того, батьки, зваживши на фінансові труднощі грома­ди, вирішили заготовити дрова на всю зиму і частково забезпечити садочок продуктами.

Провели у селі громадські слухання за участі депутата об­лради, на яких однозначно всі висловились за “Буратіно”.

Відповідальна логіка керівни­ка громади мала би погоди­тись з думкою виборців. Але. Голова громади пані Олена Резнік вирішила зак­рити питання на користь переобладнаної панської хати.

А “Буратіно”, наче, піде під будинок побуту. Хоча перед цим і громаді, і депутату облради Юрію Василишену обі­цяла інше. Обурені таким рішенням жителі Городківки звернулися до народного депу­тата України Лариси Білозір, яка цілком логічно підтримала батьків маленьких відвідувачів садочка “Буратіно”.

Тим більше, що дітей в селі стало більше і багато з них – переселенці з великих міст на сході та півдні крапни, де звикли до цивілізованих умов у дитячій установі. Зреш­тою, чому діти не можуть на­лежно користуватися тими бла­гами, які у всьому світі вважа­ються обов’язковою умовою проживання? Це ж елемент за­гальної культури нації, яка фор­мується з дитинства. Ми ж сміємося над окупантами, які не бачили унітаза і ходять на дірку.

Але це так, лише одна де­таль. Однак і нардеп для пані голови виявився не авторитетом.

Тепер громада змушена буде шукати правди в Києві. Це зно­ву – час, ресурси, нерви. Бо голова буде вигадувати чергові не дуже переконливі аргументи на користь іншого садочка, який в селі інакше як старою хатою, оббитою сайдінгом, вже й не на­зивають. Ніби там є примітивне схо­вище в коче­гарці. Хоча і тут є обладнане схо­вище через дорогу.

Але, як стверджують жителі Городківки, наближені до місце­вого керівництва, аргументи тут значно простіші і прагматичніші. Доля “Буратіно” визначена од­нією суттєвою для провінційного бомонду обставиною. Справа в тому, що садочок-конкурент очолює дружина голови районної адміністрації. І все упирається лише в її працевлаштування. Бо вже пропонували ди­ректорці “Буратіно” Олені Ревезі поступитися місцем Оксані Гаврилюк. До речі, люди не вик­лючають, що все йде до того, щоб приватизувати це приміщення.

Звісно, вплив на бюджетні гроші – це велика сила, але і величезна спокуса. Особливо для тих, хто уже відчув смак цих легких грошей. Хто уже на­вчився влаштовувати на роботу мертві душі, половинити дитячі порції, крутити із землею гро­мади, спільним майном. І хто ще досі не зрозумів, що в країні іде війна, і що схематози уже просто так, та й навіть за великі гроші, не зійдуть з рук ласим до громадського керів­никам. Сподіваюсь, компетентні органи не да­дуть Городківській гро­маді залишитись з носом у цій ситуації.

Коли верстався но­мер газети, стало відомо, що після довгого протистояння батьків та громадсь­кості з головою громади «Буратіно» таки не буде дитсадочком.

Новий житловий дитя­чий садок із вже заготов­леними батьками дровами та відремонтованим їхнім коштом сховищем займуть переселенці. Тут вони житимуть по 15 чо­ловік в одній кімнаті.

А пристосоване під садочок старе приміщення зали­шиться єдиною в Городківці ди­тячою установою.

Це при тому, що в селищі достатньо пустих приміщень, які від лютого можна було десять разів обладнати під комфортне житло для тимчасово переміщених осіб і розселити їх по 3-4 людини в кімнаті.

Але, схоже, головною метою голови громади і її покровителів було саме під будь-яким приводом закрити «Буратіно».

Бо, виходить, що тепер гроші на утримання цього приміщен­ня в бюджеті вже знайдуться.

До речі, у сусідній Крижопільській громаді з 1 верес­ня запрацювали всі дошкільні та освітні установи. Там у бюджеті гроші на їх утримання знайшлись.

Цікаво, що в одних громадах по Вінницькій області є регу­лярні і відчутні надходження до місцевого бюджету, створюють­ся нові робочі місця, належно утримуються соціальні установи, ремонтуються вулиці, проводяться водогони.

А в інших – постійно не вис­тачає грошей на соціалку. Хоча є на території великі платники податків.

Однак, на «міністерські» зарплати для 50 чиновників місцевих адмініст­рацій жодного разу грошей не бракувало. Складається вражен­ня що деякі громади свідомо планувались лише для того, щоб після скорочення більшості райдержадміністрацій працевлаштувати їхні «роздуті» штати.

До речі, у відділі освіти Городківської громади місцяни нарахували аж 15 працівників!? Як кажуть: “На 5 шкіл, з яких 2 дев’ятилітки, і на 5 садочків, з яких один в Го­родківці попри незгоду батьків намагаються закрити”. Звісно, при такому штаті “начальства” ніяких грошей на утримання освітніх закладів не вистачить. От тільки чим це “начальство” керує? І що ще робить, крім того, що безапеляційно заявляє про закриття чергової школи чи садочка в громаді?

Люди в Городківці цікавлять­ся, чи є якась інстанція, що кон­тролює доцільність штату адмі­ністрацій громад?

А те, що в цих громадах ско­ро почнуться бунти кинутих напризволяще селян, схоже, ніко­го не хвилює. Зокрема і чинов­ників тих шести незрозуміло для чого залишених районних адміністрацій.

Згадалося, що в цьому році їх мали розформовувати. Бо вони лише дублюють роботу адміністрацій тергромад. Чому ж зупинилась реформа?

Хіба немає куди витрачати гроші під час війни?

Анатолій ПЕТРАЧЕНКО