— Після побиття підозрюваними я мало не помер. І вимога моя інша, — переконує вінничанин Вадим Шмагалов.

Справа в суді, і він має винести вирок. До редакціі «33-го» звернувся відомий громадський активіст із Вінниці Андрій Вербецький, який зараз воює на фронті, щоб піддали розголосу його заяву:

– Активіст Шарія стверджує, що я пішов незаконно на війну захищати Україну! Що нібито мене незаконно мобілізували (з першого дня пішов добровольцем). Що потрібно знайти винних і покарати. Така шваль виступає проти! Вимагає здійснити службове розслідування. Винних осіб притягнути до відповідальності.

Цей персонаж — Вадим Шмагалов. Нагадую, що це політична сфабрикована справа (проти Вербецького — авт.) щодо побиття активіста політичної партії Шарія. Партія заборонена, справа йде. Прокурор доводить, що я не воюю, потерпілий доводить, що я воюю незаконно і потрібно покарати тих, хто мене мобілізував (вам не здається це абсурдним?) Таке враження, що війна десь закінчилась…

Закінчиться війна – обіцяю ходити на всі суди з задоволенням, по можливості. Скажіть хтось цій п**арші шарійовській, що все законно, крім того, що він на волі.

Служба безпеки України! Щось один шаріївець розкудахкався, зверніть увагу, — заявляє з фронту доброволець з Вінниці Андрій Вербецький.

Нагадуємо, що до війни у Вінниці активно почав діяти так званий «політичний центр» партії Шарія. Він навіть газети друкував у місцевій друкарні з картою без Криму сотнями тисяч накладу, роздавали їх на кожному кроці, проводили інші публічні заходи, прикрашали свої заходи «шариками Шария».., Його політосередок, як відомо, очолювала у Вінниці вчителька загальноосвітньої школи № 2.

До складу активістів цієї партії якимось чином занесло іншого громадського активіста -Вадима Шмагапова. Зараз він — юрист. До цього працював у пресслужбі вінницької поліції

(коли ще була міліцією), а потім у Службі виконання покарань. Під час однієї із акцій шаріївців, партії, яка сьогодні заборонена в Україні, а її очільник оголошений в міжнародний розшук, Вадима Шмагалова побили невідомі. Стосовно факту побиття була порушена кримінальна справа. В заподіянні тілесних ушкоджень потерпілий підозрює Андрія Вербецького.

Вінничани по-різному реагують на дещо дивну заяву — повернути Вербецького з фронту. Переважна більшість радить мобілізувати Шмагалова. Мовляв, вік дозволяє, то чому не на фронті? Щоб зрозумів, що в час війни є пріоритетним. Інші взагалі радять арештувати самого Шмагалова. Бо якщо він діяв в інтересах Шарія, якого підозрюють у зраді України, значить, і він колаборант? А в Україні прийнятий закон про колаборацію. До речі, за даними СБУ, серед місцевих шаріївців є вже арештовані пособники ворога. Так, одна із активісток здавала координати і надавала агенту, який її завербував, іншу потрібну секретну інформацію, бо їй обіцяли паспорт рф і можливість жити, в разі окупації, у розкоші.

Ми вислухали і точку зору Вадима Шмагалова. Поставили йому наступні запитання:

— Вадиме, до нас звернувся Андрій Вербецький і надіслав документи із супроводжуючим текстом, що ви вимагаєте забрати його з фронту. Це правда? Ви підозрюєте його в побитті,

коли брали участь у заході від партії Шарія? Ви і далі поділяєте позиції цієї партії? Як ви дивитесь на те, що ця партія заборонена, а сам Шарій підозрюється у зраді України? Ви не хочете забрати заяву? Адже Вербецький захищає зараз Україну. А чому ви не йдете у військкомат, щоб захищати Україну?

— Почну з партії. Партія не заборонена, її діяльність призупинена. Це не одне і те ж, як кажуть в Одесі. Я не є і не був ніколи членом партії Шарія, як мені намагаються «приписати». В той же час, у мене є свої погляди і переконання, які виникли задовго до появи як партії, так і самого Шарія. Я своїм переконанням не зраджую і не зраджу. Навіть якщо взагалі не буде жодних партій в Україні. Мої переконання — благополуччя громади, учасником якої я є.

Якщо чиїсь погляди інколи збігаються з моїми чи мої перетинаються з чиїмись, це не означає, що я є прихильником якоїсь конкретної ідеології чи партійної пропаганди, як би кому цього не хотілось. Якби це було саме так, як намагаються «висвітлити», мене б давно затримали певні органи. Однак поки вони, органи, мене не чіпають. Щодо підозри. Підозра ще не є фактом, підтвердженим в судовому порядку. Не варто робити якісь висновки, не маючи конкретних фактів. До речі, Вербецького теж поки підозрюють, вироку йому ще ніхто не виніс, а отже, винним поки його не визнано, тому не варто робити поспішні висновки.

Щодо моєї заяви, Вербецький надав не зовсім достовірну інформацію. Надаю достовірну — з усіх боків і джерел. Вінницьким міським судом Вінницької області розглядається кримінальна справа за підозрою, в тому числі і Вербецького, у кримінальному правопорушенні щодо навмисного завдання мені тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок завданих мені у 2020 році тяжких тілесних ушкоджень я волею Божею і фахових лікарів не віддав Богу душу.

Лікарі, в прямому розумінні цього слова, витягли мене з того світу. У мене було зламано сім ребер ліворуч, одне з яких не зрослось і досі, від чого я отримую серйозний дискомфорт і, між іншим, не можу служити в армії. Крім того, я знятий з обліку у 40 років. Нині мене чомусь не бажають наново брати на облік. Кажуть, немає процедури. А в мене є сім’я, троє дітей. Нині справа затягується з боку Вербецького. Зауважу, що в справі немає аж нічого — ні краплини політики. Причина зовсім інша, про яку Вербецький навмисне замовчує. Але то його справа.

Так от, повертаючись до заяви. Адвокат Вербецького подав суду документ, що підтверджує його службу в армії. Я, в межах судового провадження, звернувся з інформаційним запитом до колишнього обласного військкомату, який не підтвердив інформацію щодо перебування останнього в армії. От і всі справи. Я не можу забрати справу із суду…

Андрій ВЛАСЕНКО