Якій підпорядковуються – читаємо офіційно – Тульчинська і Брацлавська єпархія — єпархія УПЦ московського патріархату, яка об’єднує парафії й монастирі на території Бершадського, Гайсинського, Іллінецького, Липовецького, Немирівського, Оратівського, Погребищенського, Теплицького, Тростянецького, Тульчинського, Тиврівського й Чечельницького районів Вінницької області.

В кожному – десятки церков!

Скажіть, кожна з цих парафій і далі хоче залишатись під керівництвом такого фюреромолебника? І не одного! Бо все ж дуже просто – той хто молиться за путіна, чекає краху Вашого! Розгрому вашої армії, вбивств ваших дітей і  воїнів ЗСУ, СБУ, Нацгвардії! Знищення вашої країни! Братських могил із закатованими, зґвалтованими, незламними….

Чи за принципом – Москва вбиває, а московський патріархат хоронить?!

Ну логічно ж – якщо ви за це – то ви чекаєте путіна, а не боретесь і молитесь за Україну!

Бачили панотців цієї церкви які готові були лизати черевики найстрашнішому вбивці сучасності під час останнього шабашу в Кремлі? І не рядових!

І їх вже дуже багато – чи не всі на окупованих територіях! Ну лише московського патріархату… чому б це?!

А ви чули засудження чи відречення від хоч одного із них?!

Агов, Синод?! Митрополити, архиєреї! Що заважає?

Бо ж якщо немає – значить є якась залежність, непевність і зобов’язання. Ну не просто ж так генерал Гундяєв, він же агент Михайлов, коли в ризах то Кіріл віддає команди вбивати українців та благословляє на війну. Бо в його зобов’язання входить стати новою ідеологічною машиною російської імперії. Із таким собі ними створеним «божеством»…

Тому, що за планом Біснуватого фюрера, і завданням спецслужб, московський патріархат в Україні мав одразу ж після захвату влади путіністами виконувати роль ідеологічного центру – як колись КПРС. І переконувати всіх вірян у церквах, що Путлер імператор, який відродив імперію. Отож він цар – «помазаник божий» після розстріляного царя Ніколая. А всяка влада – від Бога! Тому треба змиритись і прийняти цього «помазаника». Придивіться як в кожній з цих церков по команді з’явились ікони розстріляного царя і його родини більшовиками…

А знайдені молитви у митрополита разом із листівками мали роздаватись всім отим перерахованим приходам. (Якщо вже не роздались). У визначений час. Розумієте який?

Можна почути – хто б був проти?!

Отож бо…

Все дуже просто – хватить товариші священники цих Ігор!

Якщо чесно, я ще не бачила жодного  серед фанатів цієї церкви, які б на звернення: «Слава Украіні» відповіли «Героям слава»…

Увиляли всі – одні відповідали, що бандеровци їм не герої, інші – що вони вне політікі. Треті – що краще треба Богу молитися, аніж лозунги націоналістичні виголошувати…

Ну явно щось там не те, у тих проповідях стосовно України!

Бо її там немає! А є Малоросія!

Ідеологія цієї церкви, донедавна в складі РПЦ,  не передбачала такого поняття як Україна – незалежна держава з незалежною церквою! А навпаки – Боже упаси…

Отож, перефарбуватися зовні – не змінює суті! Продовжувати молитись через Кіріла до Бога не добавить патріотизму! Вважати таку ж Українську церкву, але з Томосом (ПЦУ) ворожою, не прагнути об’єднатись, щоб стати найбільшою церквою світу із власним патріархом,  де-факто допомагати Кірілу і Путіну.

Знаю, що є в УПЦ, про що просили нагадати читачі, крило священника Пінчука, яке і за суд над Кірілом, і за возз’єднання українських християнських церков. То дійте!

Бо коли митрополити читають молитви за Путіна, а наставники монастирів лижуть йому чоботи у Кремлі і віддають у рабство свій народ, то хто вони як не іуди? І може вже досить цих пакі, пакі?!

Для чого тоді Господь дав кожному Апостолу вміння знати мови світу? І прислав до України Андрія Первозванного?

Тетяна Редько