У цьому впевнений ексголова Вінницької ОДА, депутат Вінницької облради декількох скликань, доктор економічних наук та голова ГО «Ми — вінничани» Валерій Коровій.

Які настрої вінничан під час війни? Кому люди на місцях довіряють? Що зміниться в українській політиці? А головне, які економічні виклики доведеться долати і чи очікувати на опалювальний сезон — Валерій Коровій поділився своєю експертною думкою.

— Центр соціальних та маркетингових досліджень «Социс» оприлюднив моніторинг настроїв вінничан, зокрема й щодо політичних лідерів. Так, на 15, 16, 17 округах відзначають роботу Білозір, Кучера, Вацака. Це результат тісного контакту з людьми чи інша причина довіри?

— Під час військового стану ми повинні зрозуміти, що у нас лише одна політична партія — це український народ. А після війни багато з того, що стосувалося української політики, нівелюється, обнулиться, натомість багато чого нового проросте.

Згадані народні депутати обиралися по мажоритарних округах. Лариса Білозір, Геннадій Вацак, Микола Кучер вийшли в лідери з великим відривом від інших кандидатів і зараз мають високий рейтинг довіри своїх виборців. Це пов’язано з тим, що вони дуже активно працюють зі своїми громадами в округах.

Ми мало не щодня бачимо роботу Лариси Білозір у школах, ФАПах, ЦНАПах своїх громад. Микола Кучер переймається військовими 59-ої бригади, сім’ями загиблих, переселенцями. Геннадій Вацак розвиває Могилів-Подільський, забезпечив ефективну комунікацію у громаді.

А ще слід зауважити, що ці депутати не потрапляють у якісь конфліктні ситуації, які б могли їх дискредитувати.

Відзначу, що ці народні депутати є співзасновниками нашої громадської організації «Ми — вінничани». Нам важливо було обпертися на їхню підтримку, щоб у подальшому створити управлінську команду, яка в разі необхідності об’єднається для роботи на теренах Вінницької області.

— За оцінками того ж «Социса» у Вінниці популярними залишаються В. Гройсман, С. Моргунов, але чи не ризикує УСГ стати партією одного міста/області?

— Ці прізвища медійно най­більше висвітлюються у місті Вінниці та в області. Вони тривалий час присутні у медійному середовищі, тому відомі великому колу вінничан. Це об’єк­тивні чинники.

У партії «Українська стратегія Гройсмана», як на мене, є дві групи викликів, які їм доведеться подолати перед наступними виборами, які рано чи пізно відбудуться. По-перше, в Україні в цілому партія набрала 5%. А по-друге, у їхніх регіональних списках повинні бути представлені впізнавані кандидатури. А окрім цих двох прізвищ, нікого більше не «розкручують».

Інша справа, якщо зміниться виборче законодавство, але це вже буде інша історія.

— Гройсману, Моргунову, Борзову, Порошенку, за опитуваннями «Социс», конкуренцію складає О. Домбровський. Як вважаєте, чому?

— Як відомо, Олександр Домбровський був міським головою. Підтримав і був одним з місцевих лідерів Помаранчевої революції. Він був п’ять років, до речі — це найбільше, головою Вінницької облдержадміністрації. Брав участь у двох виборчих кампаніях по 11 округу і перемагав. Зрозуміло, що в нього є політичне ядро. Він – один із активних учасників нашого об’єднання «Ми — вінничани».

Бачив пресреліз «Сициса», де вказано, що досить високий рейтинг довіри вінничан й у Сергія Кудлаєнка. У нього є потенціал для стійкого зростання рейтингу. Нагадаю, на виборах міського голови за нього проголосували 15% виборців Вінниці. Усе залежатиме від того, як буде організована робота із «перетіканням» електорату. І наскільки Сергій Кудлаєнко зможе презентувати свою команду, з якою будуватиме свою політичну кар’єру.

— Вінницька облрада ще не ухвалила бюджет. Але у першому читанні уже проголосовано державний бюджет, де прописані параметри для місцевих бюджетів. Що фактично зміниться?

— З аналітичної довід­ки Міністерства фінансів найбільше кидалося в очі, що планувалося скасувати податок на доходи фізичних осіб для військовослужбовців. А для обласного бюджету це скорочення майже на 25%. Натомість передбачалася дотація з державного бюджету. Але після серйозних дискусій ця норма не актуальна, принаймні поки що.

З того обсягу міждержавних трансферів, які передбачаються з державного бюджету на обласні, ми бачимо істотне скорочення. По наявних трансферах місцеві бюджети будуть у рази менші за 2022 рік. Якщо очікується інфляція у межах 30%, то постане питання збалансування обласного бюджету. Обласній владі доведеться приймати дуже непопулярні рішення, зокрема для функціонування бюджетної сфери.

Що стосується решти місцевих бюджетів, як у Вінниці та інших громадах, то там все буде компенсовано за рахунок місцевих податків і зборів, істотних втрат не передбачається.

Але виклики серйозні, тому що бюджетні заклади потрібно готувати до зими, дороги ремонтувати також потрібно. Тому багато буде залежати від оперативної роботи органів державної виконавчої влади, Міністерства фінансів, ефективної роботи на рівні місцевих громад. Бо у громадах фактично кошти на рахунках лежать, але в силу того, що великий дефіцит державного бюджету, ці кошти через інструмент державного казначейства йдуть на видатки на оборонну сферу, зарплати військових та інше. Тому система казначейства не пропускає інші платежі. Так, непросто, але не варто опускати руки. Головне — пройти осінньо-зимовий період.

— А як його пройти у таких умовах?

— Система розподілу газу при стабільній роботі не повинна дати збій. А от інша справа з електроенергією, бо ми бачимо ворожі атаки на об’єкти енергоживлення. Це найважчі виклики, які можуть поставити в ступор усі наші намагання стабілізувати ситуацію. Але будемо покладатися на Збройні сили та об’єднуватися у громадянське суспільство, щоб пройти ці випробовування.

Спілкувалась
Людмила ПОЛІЩУК