Звернення бойового медика:
– Багато хто мене знає, хто не знає розкажу, я бойовий медик Найкращого підрозділу Найкращого батальйону! Та зараз не про це. Це фото моїх рук і моїх речей після декількох боїв… різних боїв нашої роти.
Але історія не про це….
Зараз я знаходжуся в госпіталі… і мені треба було відвідати аптеку … та вона знаходиться за декілька зупинок від мого місцезнаходження. Туди я героїчно дійшла, а назад вирішила, що неподужаю маршрут і треба під’їхати…..
І ось воно… найцікавіше…
Нііі…. я не збиралася їхати безкоштовно…. але через 200 гривень мене мало не випихали з маршрутки, бо у водія не було решти (16 година дня)… там була ціла епопея подій, крику, обзивань і як ми всі ЗАДОВБАЛИ (військові звичайно)….
Так от про що пост…. ЛЮДИ!!!!! Схаменіться!!!! Що відбувається????? Хто кого задовбав???? Може коли ти спиш вдома і смакуєш ранкову каву … а я в окопі по потребі сходити не можу????? Хто вас задовбав????
Будьте вдячні людям, які готові померти, лише б ви тут спали спокійно. І це не банальщина…. а, як виявляється, правда життя!
І хто не зрозумів… на одязі не бруд… а кров… і рюкзак не порвався, а розлетівся під артобстрілом, і на руках не бруд, а кров хлопців….
Просто дуже шкода, що ви цього не розумієте….
Тетяна Лісіцина
