Ти п’єш каву і плануєш сьогоднішній день, але його вже немає. Тому, що вона летить. І твого життя залишилося рівно на її політ. Але ти не знаєш про це і п’єш каву, милуючись панорамою міста.
А хтось снідає усією родиною. Останній раз. Тому, що вона летить. І маленький не хоче їсти кашу, вередує. А мама показує його улюблену іграшку. Останній раз. Тому, що вона летить.
Хтось, прощаючись біля дверей, поспішає на роботу. Останній раз. Так саме тому, що вона летить.Вона летить їх вбити.
Вона летить забирати життя. За іншу мову, за інші думки, за непокірність та волелюбність.
Потім про це писатимуть книги та зніматимуть фільми. Але це у майбутньому. Біль по-різному відчувається в часі. Згодом біль притуплюється. Але час зараз інший... Він щосекундний. Від прильоту до прильоту. Від сповіщення до сповіщення. Від життя до смерті.
Сергій Гладкевич
Вона летить… Ти вдома каву п’єш
І день сьогоднішній не кваплячись плануєш
Вона летить … А твій малий малюк
Не хоче кашу, плаче й вередує
Вона летить…Це ваш останній день
Та ти про це ніколи вже не взнаєш
І ось уже прямуєш до дверей,
бо на роботу дуже поспішаєш
Її послали через ненависть сліпу
До щастя, радості, кохання та надії
І через те що ми – то не вони
ВСЕ через те що “Україна — не Росія” …