Режим тотальної економії (вірш)

З сьомої до десятої – без світла Корея у Вінниці…
З восьмої до полудня – немає електрики в Літині…
З вісімнадцятої до двадцять першої зовсім ніде не світиться…
А до опівночі – села малі не освітлені…

В Бершаді стежку підсвічують телефонні ліхтарики,
Блимають світлячки подібні десь в Теплику…
На чорних стінах де-не-де  промальовуються віконні квадратики,
Орієнтовно на вулицях залізничної Жмеринки…

Тьмяно горить парафін, чи свічка ароматизована…
В когось – заздравна, а в когось – за упокій…
Країна моїх людей і без світла наелектризована,
Бо вогонь зігріває й гартує найкраще з усіх стихій…

Поки ми граємо свої партії в темній і щемній симфонії,
Поки дотримуємось всіх порад і чітких настанов,
Варто лиш не забувати, що режим тотальної економії
Не поширюється на вдячність, підтримку й любов…

Вероніка Ганай