Ти приїхав в нашу багатостраждальну Україну на білому коні. Як завжди 21-го! Архистратиге, скільки їх вже поповнило твоє військо, синів України, наших Ангелів -захисників! І ще підуть…Але зроби так, щоб у свій час! Коли послужать тут, на Землі, в Україні!
Від імені матерів України прошу тебе за всіх та кожного, НЕ ЗАБИРАЙ! А вбережи і примнож міць і захист наших виношених під серцем кровинок, випещених, виколисаних нашою жертовною материнською любов’ю!
Вони обов’язково стануть охоронцями неба – але даруй їм милість виконати сповна свою місію на землі! Залишити в Україні СВОЇХ нащадків!
Пошли їм пізнати земне щастя, пустити в серце любов, в душу радість, знайти своїх половинок, народити і виростити на землі, яку так віддано боронять, своїх соколят! Не губи без плоду цвіт нації. Даруй йому милість квітнути після війни! Поставити на ноги діток, не забирай у них та їхніх матерів годувальників і надійне плече! Дай матерям і батькам підтримку від них на старість… не сели в домівки вічний смуток!
Чаша горя вже переповнена! Ріки сліз течуть руслами в перемішку із безневинною кров‘ю! На найблагодатнішій землі! Крик посивілих від горя матерів і молоденьких вдів вже розриває небо! Від війни яку ми не провокували! Від біди яку ми не кликали! Подивись, Небо Господнє розривають смертоносні ракети! І його оповило смертоносне зло! А це ж обитель Господня!
Світ такого ще не бачив! Так зухвало Боже небо ще ніхто не полонив!
Диявол прислав в Україну чорні полчища, щоб і цю землю поглинути в морок безчестя, аморальності і тиранії! І він як завжди лукавий! Бо прикривається Божими заповідями і бреше про «благі наміри»!
Але тобі зверху видно все! І ти можеш утвердити Божу правду! Утвердити і очистити Україну від чорної орди! Змести її в пекло! Назавжди! Де їй і місце!
Пошли перемогу тим, хто впустив в душі свої Божу правду! І молиться йому в холоді окопів під смертоносними вітрами! Бо мусить боронити рідну землю! Бо воює – захищаючи своїх рідних і близьких!
– Сили зла не менш сильні і безпощадні! Лукавий всюди. І щоб почув Архистратиг Михаїл, командувач Божого війська твою молитву, треба розкаятись зі сльозами на очах! Щоб він зрозумів глибину твого щирого каяття! – вчила колись мене бабуся.
Тому, змилуйся і прости, Архангеле Михаїле, що так мало цінували незалежність, яка впала нам «як манна з неба», що шукали ворогів серед своїх… Що вклонялись катам, а могили справжніх героїв забули…
Що мову свою і культуру не поставили на величний постамент разом з Орантою. А так, кинули під ноги, як секонд-хенд.
Що доручали вершити долю своєї найдорожчої вітчизни всяким прохиндяям, невігласам і запроданцям! Прости, що не били по руках мечем правосуддя казнокрадам. Прости, що обирали поводирями тих, кому ця Україна зовсім не була потрібна! Прости що розтринькали оборонну міць! Прости що не цінували ні воїнів неба, ні землі. Пробач, що перетворили всі інституції права і законів в цій країні на генделики. Прости за все!
Розуміємо, усвідомлюємо! Каємось! Бо без каяття і милості твоєї не буде…
А тепер змилуйся! І пошли цим синочкам і донечкам -воїнам України, свою велику милість! Де б вони не були…Вбережи багатостраждальний народ України від смертоносних градів і ординської навали!
Даруй нам всім і кожному милість свою, захист свій і перемогу нашу спільну!
Пришли одну на всіх! І пошвидше! Щоб горе не брало в метастази цю країну! Щоб душі і серця не покрила крига біди!
Як можеш, як знаєш, Архангеле Михаїле, Головнокомандуваче Божого війська , але зроби, щоб було ТАК! Зупини цю війну і пошли мирне небо незалежній Україні!
Покрий омофором свого захисту наші славні ЗСУ! Народ України!
А тобі, Архистратиге Михаїле, вічна слава і хвала! Схиляємо голови на милість твою!
Тетяна Редько
