Такі закиди досі лунають в мою адресу, бо люди знають, що “33-й” без перебільшення був “рупором” вінницького Майдану. Поки телевізійники зашторювали жалюзі вперто не помічаючи події на Театральній, то “33-й” не лише не побоявся вийти одним із перших, а про все, що відбувалрся тоді детально інформували! Словами лідерів Майдану відроджували істину, яку “комуністи”, “регіонали” і уся проросійська шваль вже встигла замордувати – Свободу і Гідність!

Вже потім, коли Майдан переміг про ці сакральні слова згадали й ті, хто вичікував, чия візьме, або ті, хто фінансував анимайдан чи їздив туди заробляти.

Як признався один знайомий атовець, який і зараз у самому гирлі війни:

– АТО для мене – це розплата за те, що пустив сина для масовки по іншу сторону барикад, проти тих, хто вже тоді стояв за СВОБОДУ!

Яка ж висока ціна розплати… Бо довелося взяти в руки зброю і батькові, і синові та захищати з 2014-го не лише території України, а перш за все її СВОБОДУ і нашу ГІДНІСТЬ.

Уже 9 років найкращі сини і доньки віддають життя саме за ці святі цінності. Але й досі знаходяться ті, хто їм в спину дорікає, кому краще російське поневолення “аби не стріляли”… Є й ті, хто досі згадує срср, мовляв тоді з росією добре жили, то й зараз не гірше було б… А найгірше, що це рабство і підданство “старшому брату” нам прищеплювали і продовжують це робити у московських церквах… Це зомбування навіть війна не може побороти… Але рабів до раю не пускають…

Дякувати Богу, мені почастило бути серед тих, кому Гідність і Свобода – найвища цінність!

Людмила Поліщук