«Майдануті», так нас називали пристосуванці, які зуміли шикарно скористатись досягненнями тих, хто тоді в разі перемоги ригів років так 15-ть мав «мотати срок».
Досьогодні пам’ятаю як мені, одній із членів Ради Майдану, приносило ціле відділення поліцейських повістку «по організації масових заворушень», здається так. А завбачливі сусіди попереджали, щоб не «вздумала» ночувати вдома. І таких було тисячі…
Але потім ті, хто ініціював цю справу і переслідував нас стали «рішаловами» в цій країні.
Я коли побачила як в перший рік незалежності організатори і постачальники тітушні на антимайдан, прийшли покладати вже «при посадах» квіти до пам’ятника Героїв Небесної Сотні, більше туди на ходжу. І ще цей покруч замість вкраденого пам’ятника Шевченку… ну як могли відбили охоту!
А де тепер в основному наші майданівці? На фронті! Або волонтерять!
А де антимайданівці? В депутатах та керують…
Ось сьогодні зустрічалась з Аксентіївною! Мадонна Майдану на 2 дні вирвалась з фронту. Вона рятувала поранених героїв Майдану. А сьогодні пішла добровольцем рятувати воїнів! І завтра знову шлях на схід! Їй до пафосних свят?!
Володя, Рома, Валерій, Віктор, Тетянка! Та вас сотні з ким мала честь бути тоді і підтримувати зараз на фронті!
Я думаю, що не до пафосних цих усіх заходів зараз! Майдан має бути в душі! Зараз треба більше робити аніж говорити!
Що я думаю про всі ці постмайданівські роки? Що наша олігархічно-владна кліка робила все, щоб нівелювати переможний дух українського народу! Постійно! Ось так знаєте підрізали його, як газон!
Зараз він розквітнув! Дух, що тіло рве до бою… він живе… ось так нехай і житиме!
А ми будемо ці заходи, ось вислали мені цілий перелік – де коли і що…після перемоги проводити.
Не зовсім розумію цей пафос!
Пригадую як у найважчі часи Майдану у виступах ми кликали владних мужів міста, області. Прийдіть, підтримайте людей…
А у відповідь – тиша! А коли запахло перемогою – з усіх дірок полізли на екрани і в газети.
Тому – все для фронту, все для перемоги! Ось таким має бути сьогоднішнє гасло!
Дуже пророчу фразу у «ніч світлячків» на Майдані мала честь я та інші українські журналісти почути від сенатора США, великого друга України, Джо Маккейна:
– Запам’ятайте, вас чекає дуже велика боротьба за свободу і незалежність. Бо путін краще дасть відрізати руку, аніж Україну.
Бо з нею рф велика європейська держава. Без неї просто східна країна.
Пророчі слова! Тому борімося і поборемо! Пафос – після перемоги!
Соратникам і побратимам – ви в серці навічно!
Тетяна Редько
