За розпалювання релігійної ворожнечі… Та що ж це таке робиться і кому служать наші правоохоронці? – до редакції звернулись патріотичні активісти та волонтери із Томашполя і висловили своє обурення.
Як це так і що це за такий слідчий у правоохоронних органах Тульчинського району?! Як він міг закрити справу про побиття священника — капелана ПЦУ на похоронах воїна в селі Яланець московським попом? Адже всі бачили, як він з усієї сили завдавав удари хрестом на очах у сотень присутніх, порвав хрест і заважав священнику висловлювати свою точку зору. І взагалі те, що у нас твориться на Томашпільщині, нагадує кусок «руского міра» у Вінницькій області.
До священника-капелана ПЦУ Михайла телефонують незнайомі люди і вимагають не приїздити на похорони. Голова ТГ взагалі договорився на одному із телеканалів до того, шо відкритим текстом заявив, що заборонив виголошувати на процедурі вшанування патріотичні лозунги «Слава героям» і т.п. Бо, мовляв, це просто «погрєбєніє»… У нас є підозра, що на батьків, коли привозять воїнів на щиті, давлять і старости, які є парафіянами московських церков, щоб вони саме цих священників запрошували на поховання.
– Скажіть, скільки в тилу за потурання ось таких посадовців, голів, московських попів буде гуляти ця прикрита «маліна» руского міра? Вони зараз про Україну думають, чи лекторат цей, зазомбований московськими попами, до наступних виборів готують? Чекають, що цвіт нації на фронті повбивають, а такі пристосуванці виживуть і знову їх виберуть? – запитує Сергій Тімков.
Щоб зрозуміти, що ж сталось детальніше, ми звернулись до настоятеля храму ПЦУ, що в Томашполі, священника Михайла.
- Коли стався той інцидент, я прибув провести чин поховання на прохання дружини загиблого героя Олександра. Але староста, напевне, підключила московських священників і їх чогось там було сім.
Коли я виголошував промову, на мене накинувся промосковський священник і почав бити хрестом. Уявіть, під час вшанування героя, на очах сотень. Він ще вчепився у мій хрест священнослужителя і порвав його.
Коли мені надали слово на прощальній панахиді, я висловлював свої думки і судження стосовно війни, її причин, дав свою оцінку. Так, я запитав у представників московського патріархату, чому покійного називають Александром і за нього служать… А насправді він Олександр, і так записано в документах… Ще висловив свої думки, що однією із причин війни, яку назвав путін, є «преследованія православних братьєв», бо такі сигнали йому надходили … Від кого? Хто це провокував…
Священник московського патріархату міг би вийти і сказати своє слово. Але він кинувся у бійку. Та ще й хрестом. Була порушена справа. Всі чекали, що священник московського патріархату отримає покарання згідно з законом… Але ось я повернувся зі служби і застав на вікні будинку якісь листочки. Глянув, а на них моє прізвище. Коли вчитався, виявилось, що це повідомлення від слідчого, що справу з побиттям закрито. І це в умовах воєнного стану… Зате відкрито справу проти мене, що я розпалюю міжконфесійну ворожнечу. Тобто в моїй державі я вже не можу висловлювати свої думки в підтримку України, воїнів, її державності?
- А вам дійсно заборонили з’являтись як священнику ПЦУ та капелану на похованнях воїнів у Томашпільській ТГ, читати там молитви?
- Так, кажуть прихильники московського патріархату пролобіяювали таку заборону через представників влади – своїх парафіян…
То, виходить, Москва вбиває та Москва хоронить… І навіть священнику української церкви забороняють з’являтись? Ну це ж парадокс...
Ми продовжуємо розмову вже із громадським активістом Сергієм Тімковим:
- Так. Але не всі так вчиняють. Лише московити. Ось, наприклад, загинув наш воін Ян. Він був католиком. То ми з ксьондзом місцевого костелу відслужили молитви. Ніхто не бився, а кожен робив свою справу, щоб воїна достойно провести на небеса, бо у Бога померлих немає… І думаю він не сприймає таку міжконфесійну ворожнечу, яку насправді розпалюють ці бувші «кіріловці».
- Знаєте, я не вірю щоб так могли робити дійсно люди – слуги Бога.
Тому згідно із «Законом про капеланство», прошу військові адміністрації та керівників гарнізону, до якого ми належимо, виділити чи призначити капелана, який має проводити у Вічність героів України. Бо вони мають йти достойно, а не з московськими пісноспівами церкви, яка в «духовній єдності» з патріархом РПЦ Кірілом, який благословив цю війну і вбивство росіянами наших воїнів…
- Знаєте, я дивуюсь ще цинізму цих єпархій. Ось Тульчинська єпархія днями прогриміла на всю країну стосовно підозри у зраді їхнього митрополита, співпраці із ФСБ та знайденим там антиукраїнським листівкам та гімнам за росію… Так ось цей орган прислав до митрополита ПЦУ скаргу, щоб розібрали та дали оцінку діям отця Михайла.. Уявляєте? То я тепер скажу – нехай своєму митрополиту – зраднику дадуть оцінку. А який митрополит – такі підлеглі, якщо він іх влаштовує і вони й далі в цій структурі.
Священник, який кинувся на мене з хрестом, є підлеглим цього митрополита. Але вони не йому, а священнику – патріоту вимагають дати оцінку. Бо він, виходить, не має права возвеличувати Бога і Україну, героя, який віддав за неї життя? Воно й не дивно, якщо там стирчать вуха зради України, то у наших церков точно різні шляхи…
Тепер ви розумієте, як на практиці виглядає прагнення московитів до єднання із Православною Церквою України?
Коли верстався номер газети, стало відомо, що священник Михайло оскаржив рішення про закриття справи про його побиття московським священником.
Просить керівництво Вінницького обласного управління поліції дати оцінку діям слідчого.
У поліції Вінниччини після публікації повідомили, що кримінальне провадження щодо нанесення тілесних ушкоджень за ч. 1 ст 125 ККУ не закрито. Священнику, який наносив удари оголошено підозру.
Вислухала Тетяна Редько
