Я б назвав його слова «крокодилячі сльози за втраченим владним коритом», або «сповідь недостойника», в якій колишній Ободівський голова описав сам себе таким ідеальним та хорошим, що аж гидко стає всім тим, хто його бачив, чув, а тим більше мав з ним справу або відчув наслідки його «роботи».

Як громадський правозахисник і я доклав всі свої зусилля, щоб на численні звернення до мене жителів громади помилковий, корумпований вибір такого голови був виправлений у виключно законний спосіб. Недостойника усунуто від владного корита, от він і обрав собі статус «громадського діяча» (це за його словами), адже за все своє життя він тільки й вигадував, де і що б не робити, а добре жити. І я вас здивую: виходило… Ні курочки, ні свинки, ні навіть кота чи собачки в селі – а за сите його життя дуже далеко видно навіть з наданого фото. Утримував за рахунок громади справну кухарку: голубці, вареники… Потім перейшов на військову тушонку  і замінив її сомами і коропами Цибулівського ставка, який так вичистив на 10 тонн риби, що навіть жаби повтікали.

Але пройдусь по його «сльозах». Образи на керівника агроформування висловом «агробарон» взагалі зашкалює та свідчить про цього негідника, адже саме завдяки аграрію близько 100 людей мають роботу, заробіток та надію на пенсійне забезпечення, було газифіковано ДВА села агроформування за рахунок господарства, а не сільради, надано приміщення та створене нове меблеве виробництво на більше 120 робочих місць, постійно надаються послуги автотранспортом, продуктами та матеріальні допомоги, на фронт надаються автомобілі, ГММ та продукти. Ображати хлібороба нікому ні в якій державі і ніколи не можна: це гріх невідмолимий. Саме завдяки хліборобам ми ситі хлібом, а дехто навіть не має елементарного розуміння, як зорати, чим посіяти, як обробити і коли, як зібрати, а зараз – як продати і кому (а ціни нема на жоден врожай, і це при такому несприятливому році). Я вже не кажу про баланс підприємства: ціни на ГММ, запчастини, техніку, а особливо добрива та гербіциди зросли в рази, але далеким не втолкуєш…

А що ж зробив цей діяч за чотири каденції? Побудував на ринку (не повірите!!!) платний туалет… Спорудив фонтанчик без води… При цьому справно проводив «капремонти» та євровікна… Організував комунальне підприємство в складі директора, головного бухгалтера та ДВОХ робітників. Один Бог знає, скільки там відмито коштів?

Всі села роками не бачили елементарного автогрейдера, проїхати можна тільки трактором, ВСІ колишні для цього – НЕ ТАКІ, але майже всіх їх ВІН прилаштував до корита… Новостворений апарат ради… сформований, гарні платні та премії з доплатами, а результат роботи – нуль… Жодного тендеру, жодної субвенції не було і нема! Грамотєї…  сотні гектарів земелечки пішло в Київ, Білу Церкву, Харків, Вінницю, Бершадь і Крижопіль. Не забули виділити і ОДЕСІ за власним підписом нашого васала, в той час як жителі громади як не ходили до зради – земелечки не отримали, навіть після численних рішень судів.

І останній штрих результатів цієї нашої біди: забезпечив ДВОМ синам по квартирі в столиці м. Києві, ТРЕТЬОМУ – квартиру в Одесі. Кажуть, що і себе не обідив?

Валерій Ратушний