У минулих номерах газети був надрукований матеріал “Рідні загиблих наречених у ДТП у Вапнярці вимагають розслідування екстрасенсів”. У ній йшлося про те, що рідні Віктора Накорнєєва та Руслани Подолян досі не можуть змиритись із втратою. Кажуть, що винуватець, Сергій Федоринський, який на момент аварії був нетверезим, а нині відбуває покарання, своєї вини не визнає. Днями до редакції звернулась родина Федоринського, яка має зовсім іншу точку зору на цю ситуацію. Ось що вони розповіли.

“ Вашу газету поважають і читають люди навіть із інших областей. Тому саме через неї ми б хотіли донести свою правду. Разом із братом Сергієм нас виховала мама. Батька немає в живих, – каже сестра засудженого Юлія. – Того трагічного дня Сергій був на роботі на СТО. Чекали клієнта, який мав забрати машину. Було спекотно, він випив пива, не планував сідати за кермо. Близько 22.00 жінка товариша попросила приїхати, бо щось із дітьми. Сергій запропонував вдругу підвезти кількасот метрів. Він їхав по дорозі, нікого не було. Під’їжджаючи до поворота, Серігй помітив мотоцикл, який знаходився на другорядній. Рухався в середньому 60 кілометрів за годину – в нього “дев’ятка” 1987 року. Доїхавши, розвернувся за білою машиною. Раптом вилетів мотоцикл із закоханими… Удар. Сергій досвідчений водій, тому не став гальмувати, адже удар вже відбувся. Він викрутив машину, щоб уникнути зіткнення з тими людьми, що впали. До бетонної стіни було з 10 сантиметрів. Сергій відразу кинувся до потеріплих. Дівчина впала на тротуар на зустрічній смузі, а хлопчина впав на асфальт, перелетівши машину брата… Із парою брат не був знайомий, тому чутки про те, що він все зробив навмисно – брехня….

Як тільки сталась аварія, брат подзвонив мамі. Це було за метрів 300-500 від нашого дому, тому вона швидко прибігла. Правооохоронці на той час забрали до відділку брата та першого свідка, який був з ним у салоні. Взяли покази і зранку привезли Сергія додому під підписку про невиїзд. Рідні Руслани та Віктора тим часом атакували всі соцмережі і розпустили плітки, що мій брат нетверезим ходить по Вапнярці, хоча це була брехня. Після того обурені люди прийшли до нашого будинку із запальною сумішшю і хотіли спалити хату. Але у сусідів, що знаходяться поряд, у більшості дітки малі вдома, у справу втрутилась поліція. На щастя, тоді все обійшлось. Щодо версій, то тоді розглядали таку, що саме дівчина, а не Віктор, була за кермом мотоцикла. Проте згодом цього поліцейського незрозуміло чому відсторонили від розслідування даної справи. Були сфабриковані всі обставини аварії. Були надані аналізи крові мого брата та пасажира. У потерпілих, а на даний час вже загиблих, чомусь не взяли. Значить, було що приховувати…

Крім того, з першого дня у справі був зацікавлений нинішній селищний голова Вапнярки. Він був на кожному суді із потерпілими. Щодо самих судів, то вони проходили постійно під тиском, там заслуховували підкуплених свідків. До нашої точки зору ніхто не дослуховувався, не зважали на надані нами докази та заяви. Все відхилялось у останній день, щоб не було змоги ще раз надати їх. Це щодо медичної, автотехнічної та автотрасологічної експертиз. Ми звернулись до незалежної експертизи в Київ. Отримали висновки, що результати першої інстанції сфабриковані, дуже багато протиріч та неточностей. За їхніми даними, дівчина отримала травму голови та грудної клітини. І це раз підтверджує, що Руслана була за кермом і вдарилась грудною клітиною об сам мотоцикл. Травми Віктора свідчили про те, що він знаходився на пасажирському сидінні.

Врешті, суд присудив максимальних 9,6 року позбавлення волі моєму брату, потім ще був апеляційний суд, який також залишив вирок у силі. Ми подали касацію, адже впевнені, що це все несправедливо. Вирок необ’єктивний, ми вимагаємо справу заново переглянути. Звісно, нам дуже боляче і шкода, що загинули молоді люди. І ніщо їх вже не поверне. Проте скалічено життя моєму брату”.

Вислухала Валентина Лісова