Лютневий рік підходить до завершення.
І просить висновків традиція німа.
Цей рік такий, що не рахуєш власні звершення.
В цей рік за звершення, що ти сама жива.

Цей рік про суміш болю, крові, сліз,
які навік понівечили душу.
Він про любов. Про гуркоти валіз.
Про крик, хоч пошепки: “Я роблю те, що мушу!”

Цей рік про холод і тепло.
Цей рік про світло: внутрішнє і ззовні.
Цей рік про те, що в ньому НЕ було.
Про тих людей, які по-справжньому коштовні.

І разом з тим – цей рік про те, як це “ГУРТОМ”.
Він про очищення від гнилі й паразитів.
Про знищення болотних зброєю й хрестом
і про майбутнє. Точно без московитів.

Болить цей рік. І ріже до глибин.
І хтозна скільки років рік цей йтиме.
Скільки відкриє він ще порожнин.
Скільки світів сховаєм в домовинах…

Лютневий рік підходить до завершення.
Проте, на жаль, лише в календарі.
У нас ще будуть й особисті звершення
опісля спільного Тріумфу в цій війні!

Оксана Василевич