Тепер у пропагандистів ворога одна мета – розвалиться США – не буде перемоги Украіни. Тому прогнозують дива.

Помоніторивши запоребрикові медіа та соцмережі, неважко помітити: росіяни, намагаючись зазирнути у 2023 рік, не бачать там своєї перемоги над нами на полі бою. Але й поразки вони також не бачать.

А що вони бачать? Бачать диво.

І над цим їхнім баченням, треба сказати, працює багато професійних переконувачів та навіювателів. Запоребриковий телеефір заполонили провісники дива, яке нібито відбудеться в новому році. Та й у соцмережах ця надія стала лейтмотивом очікувань на найближче майбутнє. Без перебільшення виробництво надії на диво зараз поставлене в Росії на промислову основу.

І ця надія на диво, що опанувала росіян, дуже показова. Вона говорить про те, що кремлівські політтехнологи, знаючи більш-менш реальну соціологію, дійшли висновку, що продати росіянам очікування перемоги вже не вийде. Легше продати очікування дива.

Можна було б припустити, що займеться цим і сам Путін. Але він просто злякався проводити публічні заходи, на які від нього всі чекали і де він міг би поділитися своїми прогнозами на новий рік. Він скасував традиційну прес-конференцію за підсумками року, скасував виступ із посланням федеральним зборам, і навіть щорічну зустріч з олігархами теж скасував.

Замість нього надії на диво продукує заступник голови ради безпеки РФ Дмитро Медведєв. До речі, 26 грудня Путін зробив Медведєва ще й своїм першим заступником на посаді голови військово-промислової комісії РФ. І ось, не інакше як натхненний відчуттям своєї потреби господареві, Медведєв того ж вечора розродився у своєму ТГ-каналі постом “Що може статися у 2023 році” з десяти пунктів.

Процитуємо один з найбільш божевільних: “Громадянська війна в США, виділення Каліфорнії та Техасу в самостійні держави. Створення союзної держави Техасу та Мексики. Наступна перемога Ілона Маска під час виборів президента США у частині штатів, закріплених після громадянської війни за республіканцями”.

Чорні лебеді замість чуда

Пророцтва Медведєва яскраво показують, на які дива в новому році чекають у Кремлі. Там чекають не стільки дива для себе, скільки “антидива” для ненависної Америки. Мовляв, США розваляться, а тоді й Україні настане кінець.

У соціально-економічних прогнозистів для такого роду подій є термін “чорний лебідь”. Тобто у Кремлі чекають на чорних лебедів для США. Ну або не чекають, але принаймні намагаються навіяти росіянам, що до американців ці чорні лебеді прилетять.

Слід сказати, що з погляду прогнозистики сама ідея чорного лебедя дуже розумна. Вона акцентує на тому, що неприємності, навіть дуже великі, зустрічаються набагато частіше, ніж це може бути за теорією ймовірності при деяких начебто логічних припущеннях. А причина цього в тому, що в будь-якій конкуренції і в будь-якій війні перемога визначається не лише тим, хто сильніший, — не менш важливо, хто є стійкішим. Простіше кажучи, людям (включно з політиками та бізнесменами) властиво перебільшувати роль сили та недооцінювати стійкість — і саме тому їх застигають зненацька чорні лебеді.

У цьому й полягають зараз кремлівські сподівання, озвучені Медведєвим. Кремль уже не намагається заперечувати, що США найсильніший гравець. Але раптом цей гравець нестійкий? Тоді, якщо до нього прилетять чорні лебеді, то він розвалиться — тішить себе надією Кремль.

І це справді важливий момент. Ми звикли (і не лише ми, а й численні західні аналітики) оцінювати співвідношення сил, порівнювати резерви, виробничі потужності тощо, хоча не менш важливо порівнювати підготовленість до прильоту чорних лебедів.

Так от, у цьому плані Росія програє Заходу ще серйозніше. В якості ілюстрації наведемо один зовсім свіжий приклад — з особливо переконливими цифрами.

Китайська пташка

У першому пункті свого мрійливого прогнозу на 2023 рік Медведєв передбачив “підвищення ціни газу до 5000 доларів за 1 тис. куб. м”. Зі схожим прогнозом він уже виступав чотири місяці тому. “У зв’язку з підвищенням ціни на газ до 3500 євро за 1 тис. куб. м змушений підвищити прогнозну вартість до 5000 євро до кінця 2022 року”, — написав він у своєму ТГ-каналі 28 серпня. Свій прогноз він адресував лідерам країн Євросоюзу “with warm regards” (тобто “з найкращими побажаннями”).

Медведєв помилився більше ніж уп’ятеро. 23 грудня ціна на газ у Європі опустилася нижче 900 доларів за тисячу кубометрів, а 27 грудня — нижче 850 доларів.

Тут зіграли різні причини, але ми зосередимося на чорних лебедях. Для Європи чорним лебедем став російський газовий шантаж — і це був дуже потужний чинник, оскільки ціни на газ сягали максимума 3500 євро за тисячу кубометрів. Але Європа (не без американської допомоги) продемонструвала досить високу стійкість та успішно впоралася з цим викликом. Більше того, вона в результаті помітно підвищила свою стійкість, оскільки позбулася фатальної залежності одного постачальника, тобто “Газпрому”.

Але й Росія одержала в цій історії свого чорного лебедя, ним стали внутрішні проблеми Китаю. Через новий спалах ковіда економіка Китаю зупиняється — на низці підприємств до 60% працівників відсутні через хворобу. Відповідно впало споживання газу. Завдяки цьому на світовому ринку утворився надлишок газу. Він розвернувся у бік Європи, що й допомогло збити ціни.

“Газпром” у результаті втратив і обсяги експорту, і обсяги видобутку. Цього року “Газпром” відправив у далеке зарубіжжя 100,9 млрд кубометрів газу, заявив глава держкомпанії Олексій Міллер. Це на 46% (тобто майже вдвічі) менше, ніж у 2021 році, коли показник становив 185,1 млрд. кубометрів, підрахувало агентство Bloomberg.

Внаслідок різкого падіння експорту обвалився й видобуток. За словами Міллера, цього року він знизиться до 412,6 млрд кубометрів газу, і це мінімальне значення з 2008 року. 2021-го видобуток перебував на рівні 514,8 млрд кубометрів. Таким чином, падіння за рік складе понад 100 млрд кубометрів, або майже 20%.

Щоб зобразити оптимізм, Міллер нагадав, що “Газпром” підписав угоду з Китаєм про постачання 10 млрд кубометрів газу з Далекого Сходу, а також меморандум про будівництво газопроводу “Сила Сибіру — 2” через Монголію потужністю 50 млрд кубометрів на рік. За його словами, експорт трубопровідного газу до Китаю може зрости майже до 100 млрд кубометрів. Однак все це віддалена перспектива — будівництво нових газопроводів розпочнеться не раніше 2024 року.

Очевидно, що внаслідок всієї цієї історії стійкість “Газпрому” зменшилася, причому двічі.

У цьому світлі цікаво виглядає російська надія на диво, особливо на те, що “Америка розвалиться”.

Юрій Вишневський