Я сам з Одеси, навчався в Чернігові в музучилищі та приїхав до Вінниці в гості до свого дядька. Нині бути кобзарем набагато легше ніж до Майдану, бо раніше на тебе у вишиванці з бандурою дивились як на якусь дивину чи екзотику. Життя за ці роки легше не стало, але люди стали більш відкритими, більше української мови і музики на вулицях і в душі – це радує! Я граю для задоволення і моя бандура завжди зі мою… Хтось подумає, що це не модно і не сучасно. Але подивіться, хто зупиняється послухати мої імпровізації та кидає пару гривень в рюкзак. Розбагатіти мені на музиці не вдалось, але на цукерки вистачає… Найбільше я люблю перегравати твори Кузьми Скрябіна та Океану Ельзи, в яких є мелодика, настрій та душа України… І коли я їх граю. то сам немов виходжу на велику сцену і мене слухає цілий світ.