Цього дня люди на Україні традиційно переодягалися і йшли водити “козу Маланку” від хати до хати. Також співали обрядові пісні — щедрівки. Ці традиції укорінилися в історії українського народу, тому ще й досі ми пам’ятаємо, коли колядують, щедрують і засівають в Україні.

Щедрий вечір — це давнє народне свято, яке завжди любили українці. Коли наші предки перейшли на григоріанський календар, всі світські свята отримали нові дати (святкуються на два тижні раніше). Однак православна Церква вирішила не переходити і залишила юліанський календар.
Тому день святого Василя, який раніше припадав на 1 січня, почали святкували 14 січня. Тому перемістився і Щедрий вечір. Однак свої традиції українці все ще пам’ятають. Ось чому часто в народі 14 січня називають Старим Новим роком. А Щедрий вечір ще носить назву Маланки — в Церкві цього дня вшановують пам’ять преподобної Меланії.

Старий рік наші предки традиційно проводжали обрядовими піснями, які називалися щедрівками. За сучасним календарем щедрують в ніч проти 14 січня. Йти щедрувати можуть як діти, так і дорослі. А однією з найвідоміших щедрівок є “Щедрик” в обробці уродженця Вінниччини Миколи Леонтовича. Саме тут, в Тульчині, народився цей геніальний музичний твір, який зачарував увесь світ. В англійській версії ця щелрівка називається “Carol of Bells”.

Але віншування на Щедрий вечір — це ще не всі традиції. Цього дня в містах та селах влаштовували святкові ярмарки, де місцеві жителі розважалися танцями, співами.

Вся сім’я обов’язково збиралася за святковим столом, на якому, мала бути “Щедра” кутя. Також подавалися різні непісні страви, серед яких обов”язково мав бути холодець. Після вечері молодь збиралася разом, переодягалася і водила під щедрівки “козу Маланку”. За привітання та гарні побажання господарі дарували щедрувальникам гроші чи запрошували за стіл. Вважається, що візит Маланки до господи вбереже родину від негараздів на цілий рік.

В де-яких регіонах України цей звичай називають ще й Переберією. Від слова перебератися, тобто перевдягатися в карнавальні персонажі.

Вадим Снігур