Свого часу наша газета писала про цю легендарну жінку, яка довгий час працювала медиком, а коли почався Майдан, рятувала там поранених. Нині ж Людмила Аксентіївна постійно їздить на передову. Там служать найдорожчі їй люди — син та онук.

Про те, що сталось 26 січня на Майдані, ось що вона розповіла:

– Крізь щілину в паркані помітила, що один з «гепардівців» витирає руки вишитим національним рушником на хресті. Хіба можна було тут змовчати?! Звісно, я викликала правоохоронця, щоб допоміг мені піти за паркан, аби зняти рушник. Коли відкрились ворота, за ними стояло близько десяти тітушок. Я зайшла, вони почали мене шарпати, відірвали хутро на капюшоні. Хтось вдарив мене ногою в стегно і під коліна. Коли впала, стала кликати на допомогу. До речі, майору, який хотів зайти, прищемили пальці. Я викликала «швидку», бо боялась встати, думала, що у мене зламане ребро. Це я так відстоюю портрети Героїв, що загинули на фронті. Їм тут місця немає, так вирішили на сесії, НЕ ДОЗВОЛЮ знищення пам’яті!!!!! Отака наша свобода.

Після інциденту Людмила Бобровська звернулась до лікарні, де в неї діагностували забій м’яких тканин лівої стопи. І хоч медики рекомендували пенсіонерці дотримуватись спокою, вона відстоює і надалі свою позицію на Майдані.

Віра Малафей