Я родився, мамо, у сорочці,
На яку “скидалися” селом.
Мене три версти тягнули хлопці,
Я чекав вже зустрічі з Христом!

Й мого Ангела тягли на плечах,
І його контузило в боях.
Він стогнав так, наче дід старечий,
Чи рушницею підбитий птах.

Його крила, вже давно не білі,
Брудним шматтям сунулись за ним,
І смерділи гидко, бо поцвіли.
Бо довкола сирість, їдкий дим.

Я й тому живим, мабуть, лишився,
Хто ж мене на Небо понесе?!
І ще місяці зо два не брився,
Там би не впізнали у лице.

Лежимо з ним у бинтах в шпиталі,
Мені в вену, а йому в крило,
Ллють води живої по бокалі,
Кажуть, нам добряче повезло.

Моляться старенькі на колінах,
Палять в храмі свічі панотці,
Щоб щастило янголам та сину.
На “сорочку” сотня в кулаці…

Цісаренко О.