Соколи дорогенькі, несемо ми втрати,
Та безумця рашистського мусимо покарати.
Ой, нелегка вам, рідненькі, випала доля…
Хоч важка ця перемога. та краще, ніж неволя.
Щосереди читаєм у «33-ім каналі»,
Як привозять наших хлопців на щиті-панелі.
Серце вискочити хоче, а душа німіє.
Грудка душить в горлі, усе тіло тліє…
Оце пишу вам рядочки, в руці ручку ледь тримаю,
Бо не раз, мої рідненькі, сльози витираю…
Бережіть себе, Герої, хай Бог помагає!
А злочинець, що в бункері, якнайшвидше сконає.
Будьте ви, синочки і рідненькі дочки,
Завжди «начеку»,
Щоб тремтів постійно ворог
І був на гачку.