Крається ніч на окрайці ножами сирен.
Скибка до скибочки тулиш тривожне безсоння.
Ні, не стуляється.
Хтось не витримує: знову спішить в укриття.
В вогкім підвалі тремтить напівсонне дитя,
В мами питає, де тато?
А тато – на фронті.
Де зараз ти, той, що підступно весь світ одурив
Меседжем підлим своїм про “слєзінку ребйонка”?
В пеклі?
Конаєш у морі дитячих гірких невідОмщених сліз?
Буде відплата з розплатою, нелюди, знайте!
Всім і одразу.
Всім і одразу.
За все.
