Страшні шляхи ведуть до визнання.
Жила людина, думала: «А хто я?»
«Ну ось тобі – гвинтівка і броня,
берись за подвиг!» Боже, а відверто,
то нам давно вже досить тих підстав,
аби герої наші були – мертві.
Тобі ж відомо – їх же хтось чекав!
Вони ж носили вітер у легенях!
Герої наші треба нам – живі!
Вони б носили квітів повні жмені
своїй дружині! Але не вдові…
Могила власноруч. Цигарка. Нині
новий герой ступив на шлях святих.
Останнє слово: «Слава Україні!»
Здійсни ж їй славу, хоч би задля них!
Здійсни її сліпучо-золотою!
Щоб в час розпуки кожен-кожен знав –
«Героям слава!» – варте тих героїв,
Яких собі завчано Ти забрав.

ІринаРубець

На фото – розстріляний герой України, в якого закінчились патрони. Але він відмовився зняли шеврон із прапором України і заявив  – «Слава Україні!»

І одразу черга з куль рашистів! Покидьки! Такі конвенції поводження із військово-полоненими.