Тебе б носити на руках
І заколисувати ніжно.
Та ти доросла вже, не по роках.
Солдатський янгол, лагідний підсніжник.

Та не натішилась весною,
Яку мокшанський орк украв.
Прикрила цілий світ собою
В когорті Воїнів Добра.

Обрала в цей жахливий час
Як біль земний, важку роботу.
З косичками мале дівча.
З нуля вивозила трьохсотих.

І кожен зранений боєць
Чекав від тебе порятунку.
І дякував Богу за те, що ти є,
Мавка із казки, добра чаклунка.

Перед тобою голову схиляю,
Бо ще тобі, дитино, не пора.
І вірю я, що нелюдів скарають
Брати і сестри, Воїни Добра…

Про тебе писатимуть вірші.
Ти станеш натхненням для музикантів.
Бо сили і мужності мала більше,
Ніж ціла тисяча ухилянтів.

Анатолій Жучинський