Обірвався рід 26-річного майора-красеня
Анатолій Лоюк — майор Національної гвардії. Воїн спецпідрозділу «Омега». Красень, молодий, перспективний, цілеспрямований юнак. Таким був. Таким Анатолія згадують його земляки.
– Толю не зумів захистити навіть бронежилет. Малесенький осколок якимсь дивом потрапив у самісіньке серце воїна і в одну мить зупинив його навіки, — описує біду Ірина Лупущенко.
Побратими згадують, що Анатолій завжди був першим. Кожна його бойова участь — то подвиг, бо у нього був талант воювати. Свідчення його професійних успіхів — нагороди і нещодавнє підвищення. У 26 отримав звання майора.
У Теплику кажуть, що Толя був справжнім другом, неймовірним сином і дуже люблячим братом. Він мріяв одружитися, але не встиг… На жаль, не він дарував коханій квіти. Не він різав весільний коровай. Не він квітчав весільне гільце… Все це робили для нього, але уже без нього...
Рідна Росошанська земля прийняла Героя в свої обійми.
Своє життя віддав за Перемогу
У районі н. п. Озерянівка Бахмутського району під час виконання бойового завдання 31 березня загинув Руслан Шевчук з Тульчинщини. Ветеран АТО з перших днів повномасштабної війни знову став на захист країни. Молодший сержант Руслан Шевчук служив командиром відділення у батальйоні оперативного призначення. До війни чоловік працював у «Вінницягаз». У 2015 році добровольцем пішов воювати. Був одним із бійців, котрі змінили захисників Донецького аеропорту. Колеги і друзі згадують його, як завжди сумлінного, відповідального, толерантного та відданого.
- Мав палке серце, щиро вболівав за долю Батьківщини, — згадують колеги.
За молодим офіцером було майбутнє української армії
2 квітня у боях за Україну на Бахмутському напрямку загинув відважний Герой, капітан Юрій Шклярук. У 23-річного молодого патріота були великі мрії. Після школи він обрав військову професію, навчався у військовій академії в Одесі. Потім війна — і Юрій вже в зоні ООС. Був ротним. З перших днів повномасштабної війни молодий офіцер знову став на захист України. Він мужньо боронив рідну землю й загинув смертю Героя. У вічній скорботі залишилися батьки та сестра.
Не висихають сльози від біди, бо гине молодь
Олексію Заброді було лише 21... Таким молодим і сповненим мрій він прийняв останній бій. Така молодь, як Олексій — гордість України і наш вічний біль.
На Вінниччину, у Ладижинську громаду Олексій приїхав із Енергодара. Мріяв звільнити свою малу Батьківщину від клятих окупантів і повернутися додому. Саме тому юнак пішов до лав ЗСУ. 25 березня командир відділення десантно-штурмового взводу загинув на Донеччині на найважчій ділянці фронту — у районі н. п. Новомихайлівка. На одного мужнього бійця стала біднішою наша армія, на одну прекрасну людину стали багатшими небеса.
3 квітня на позиціях поблизу міста Кремінна Сєверодонецького району Луганської області під час ворожого артилерійського обстрілу загинув житель с. Пагурці 27-річний Юрій Ярощук. За нашу країну, за наш спокій і незалежність Юрій віддав найцінніше — власне життя.
Страшна звістка з передової прилетіла у Ямпіль, де буяло молоде життя 23-річного Андрія Стеценка. Загинув молодий Герой біля н. п. Новобахмутівка Донецької області 1 квітня під час виконання бойового завдання в бою за Україну.
6 квітня під час виконання бойового завдання біля н. п. Спірне Донецької області загинув 27-річний Олександр Богомаз, житель с. Іванів. На превеликий жаль, у розквіті сил обірвалося молоде життя… Олександр – це Герой, який стільки усього ще не встиг у своєму житті, але став прикладом мужності й відваги.
За два дні до 25-річчя під Бахмутом обірвалося життя воїна з Браїлова Павла Яновського. Старший навідник мінометного взводу мінометної батареї військової частини А7336 Павло Яновський, виконуючи бойові завдання, щодня разом зі своїми побратими наближав Перемогу. Та підлий ненависний ворог забрав життя у воїна. Загинув Павло Яновський 3 квітня у Бахмуті на Донеччині, отримавши поранення, несумісне з життям...
У результаті ворожого артилерійського обстрілу в с. Степова Долина на Миколаївщині загинув 26-річний Антон Підкапка із с. Тернівка. Молодий, працьовитий, веселий та енергійний — саме так характеризують його друзі та односельці. Війна забирає найкращих...
Сім місяців сподівань, що син живий — і похоронка
Гніванчанину Богдану Куриліву було лише 31. Він був єдиним сином у сім'ї. Навчався спочатку на архітектора, потім у Вінницькому національному технічному університеті на інженера-будівельника. У цивільному житті працював у проєктній організації. Колеги та друзі згадують, що Богдан завжди відповідально ставився до виконання своїх обов'язків. Богдан був доброю, чуйною, скромною, щирою людиною з великим серцем і душею. Прекрасним сином для своїх батьків. 25 лютого 2022 у лава ЗСУ пішов боронити країну від російських окупантів.
Служив гранатометником у складі 59 бригади. 4 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Любомирівка Миколаївської області трагічно загинув. Понад 7 місяців вважався зниклим безвісти, але родина не втрачала надії. Та дива не сталося... У героя залишилися мати, батько та бабуся.
Бойовий медик тепер лікуватиме душі побратимів
Знову страшна звістка чорним крилом накрила нашу Іллінецьку громаду. Знову у жалобі приспущено прапори… Мужньо виконуючи військовий обов’язок, під час бойового зіткнення з ворожими силами, поблизу н. п. Богданівка Донецької області 2 квітня загинув бойовий медик, воїн, відданий патріот України, іллінчанин Антон Бартков. Трохи за 40 — час любити і творити... Але тепер медик з поля бою буде лікувати душі своїх побратимів у Небесному війську...
Боровся з ворогом, але не подолав смерть
Жителі Шаргородської громади провели в останню дорогу захисника України, воїна ЗСУ, солдата Руслана Дубчака із села Слобода-Шаргородська. З перших днів війни Руслан боронив Україну, служив у складі кулеметного взводу стрілецького батальйону. Наприкінці минулого року він отримав поранення, лікувався. На жаль, 28 березня воїна не стало, смерть відібрала його у рідних. Війна обірвала ще одне життя, забрала патріота України, щиру людину, доброго односельчанина, який завжди готовий був прийти на допомогу.
Похоронили воїна Руслана Дубчака на Алеї Героїв Шаргородського кладовища.
У розквіті сил — у бій за Україну
Андрій Ковальчук скінчив свою війну у 36. Він воював за щасливе майбутнє своєї донечки і синочка, за мирне небо над їхніми голівками. Але якою ціною? Бо тепер у чорній хустині кохана дружина, у невимовному горі вся родина, друзі у земляки. Знову Томашпіль на колінах перед труною з Прапором, перед Воїном на щиті...
Мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за рідну Україну загинув житель с. Хоменки 57-річний Юрій Чумак. На війні чоловік був стрільцем роти охорони в/ч А7013. Загинув 5 квітня в районі н.п. Новоданилівка Пологівського району Запорізької області, отримавши поранення, не сумісні з життям, під час мінометного обстрілу.
Джуринська громада у жалобі
6 квітня обірвалося життя 42-ріного Олександра Боднара із Клембівки. Солдат Збройних сил України був знайдений померлим на місці тимчасової дислокації підрозділу поблизу одного із населених пунктів Донецької області.
На бойовому посту перестало битись серце воїна із с. Красне 35-річного Сергія Олійника. Осиротіли донька та син, втратила чудового люблячого чоловіка молода дружина...
У ході виконання бойових завдань загинув 35-річний Богдан Пацьора з м. Бара. 26 лютого минулого року чоловік пішов у військкомат та став на захист України, тому що любив її та прагнув, щоб його родина жила у вільній та незалежній державі. Він був справжнім патріотом. Справедливим, добрим, щирим та чуйним чоловіком. Воював у самому пеклі фронту. Вірою і правдою боровся за життя родини, земляків, але не зміг вберегти своє.
Піщанська громада прощалася із 51-річнийм Геннадієм Любінчуком. Останній бій воїна відбувся ще 5 серпня 2022 року в н. п. Піски Донецької області. Тільки тепер рідні дочекалися свого Героя на щиті.
Добрий, світлий спомин про воїна Геннадія назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Дві похоронки у Бершадській громаді
7 квітня в результаті ворожого обстрілу з протитанкового гранатомета в районі н. п. Діброва Сєверодонецького району Луганської області загинув житель м. Бершадь — 29-річний Михайло Карасюк.
А 8 квітня під час танкового обстрілу противника поблизу н.п. Первомайське Донецької області загинув житель с. Михайлівка — 52-річний Іван Бурдейний.
Редакція газети висловлює щирі співчуття рідним загиблих героїв... Вічна слава і вічна пам’ять...
Сторінку підготувала Людмила ПОЛІЩУК
